Істина як соціокультурна категорія в гуманітарному знанні - Автореферат

Забуття "істини" як безпосереднього джерела, що має відношення до людини, а також відсутність критеріїв науковості гуманітарного знання призводить до нерозуміння важливості цієї фундаментальної категорії в гуманітаристиці. Проте, проблема істини в гуманітарному знанні виникає при будь-якій спробі осягнути питання, повязані з нашими уявленнями про людину і навколишній світ. Для методологічної свідомості сучасної науки, (а дуже часто і філософії) істина або не існує, або є наявною в пізнавальній практиці вченого лише формально, що свідчить про деонтологізацію категорії істини. Як соціокультурна категорія істина виявляє себе передусім в гуманітарному знанні, основою для чого є сам предмет гуманітарного знання - особлива реальність людського буття, специфіка і функціонування людиномірних систем. Незважаючи на спробу створення окремої дисципліни, присвяченої дослідженню категорії "істина", так званої, "алетеології", або "верітономії", а також на достатню розробленість різних філософських аспектів гуманітарного знання, проблема істини як соціокультурної категорії в гуманітарному знанні залишається мало дослідженою, чим і обумовлений вибір теми дисертаційної роботи.У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, сформульовані мета і завдання, обєкт, предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна, можливість теоретичного і практичного застосування отриманих результатів, їх апробація, надано відомості про структуру дисертації.У підрозділі 1.1 "Концепції істини в еволюції філософського знання" проводиться аналіз основних теорій істини, що представлені в дисертаційному дослідженні з точки зору їх взаємодоповнення, а не протиставлення. Виявлено, що в більшості концепцій, що їх подано в історії філософії, істина розглядається або в онтологічному, або в гносеологічному аспекті (тобто ми стикаємося або з певними уявленнями про реальність, або з когнітивними чи навіть лінгвістичними конструкціями, що тим чи іншим чином співвідносяться з реальністю, або ж є зовсім самостійними, суто теоретичними утвореннями). Автор зазначає, що додаткові труднощі представляє визначення категорії істини в соціально-гуманітарних дисциплінах, не дивлячись на те, що усі існуючі концепції так чи інакше можна застосувати до вивчення проблеми істини в соціокультурному контексті. У підрозділі 1.2 "Інтервали розгляду істини як соціокультурної категорії" аналізуються різні аспекти категорії істини, виявляється обмеженість і непродуктивність розуміння "істини" при абсолютизації лише одного з них. У роботі ці положення розкриваються в аналізі специфіки кожного з вимірів істини, серед яких автор виділяє: гносеологічний (істина як властивість наших знань про світ); онтологічний (істина наявна в самій реальності); аксіологічний (істина як основна цінність пізнання); телеологічний (істина хоч і не єдина можлива, але, проте, основна мета пізнання); логічний (істинність передбачає узгодженість суджень, правильну оформленість висловлювань); праксеологічний (припускає реалізацію знання його втілення на практиці).У підрозділі 2.1 "Специфіка гуманітарного знання" аналізуються основні відмінні риси гуманітарного знання, зіставляються різні підходи до розуміння гуманітарної реальності. Проаналізовані в роботі позиції вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо гуманітарного знання можна звести до двох основних напрямів. Представники першого напряму стверджують, що гуманітарне знання не відповідає науковому знанню за низкою епістемологічних критеріїв. Істина "факту" та істина "теорії" в гуманітаристиці" аналізуються основні підходи до проблеми раціональності, яка розглядається в двох головних аспектах: 1) проблема раціональності в гуманітарному знанні (знаходження нових контекстів існування і застосування цього поняття у окремо взятій галузі знання, виходячи з прийнятого в цій роботі визначення гуманітарного знання; 2) застосовність поняття істина до канонів і норм раціональності гуманітарного знання. У підрозділі 2.3 "Пізнання людини як особлива гуманітарна проблема" представлено визначення гуманітарного знання як знання про сутнісні антропологічні характеристики, які відрізняють людину від інших обєктів живої природи.Підхід до проблеми істини відрізняється крайнім плюралізмом, проте наявні дві основні тенденції: 1) зміст поняття "істина" стає усе більш невизначеним, що позбавляє його операціональної функції в гносеологічному відношенні; 2) ігнорується категоріальний статус істини, а, отже, і її онтологічний статус. Стикаючись із проблемою істини, ми маємо справу не лише з гносеологічним поняттям, але і з соціокультурною категорією, що має різні аспекти свого вияву: гносеологічний, онтологічний, аксіологічний, логічний, праксеологічний, герменевтичний. Розглядати істину лише в одному вимірі - означало б істотно знецінювати її. Безумовно, кожне з них несе своє смислове навантаження, усі вони виконують ту або іншу соціальну фу

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ