Аналіз методів стимулювання, мотивації персоналу. Забезпечення зростання доходів персоналу та диференціація їх виплат відповідно до трудового внеску окремих працівників. Управління трудовою поведінкою працівника. Методи мотивації трудової діяльності.
Обговорюється питання стимулювання праці на підприємствах; висвітлюється актуальність даної теми; надається аналіз методів стимулювання, мотивації персоналу; вияснюються їх основні характеристики; розкривається сутність термінів стимулювання праці, мотивація, матеріальне стимулювання праці, система матеріального стимулювання праці, моральне стимулювання праці, премії (бонуси), участь у прибутках; обґрунтовуються позитивні та негативні риси стимулювання праці; наводиться приклад українських підприємств, які стимулюють свій персонал до якісної та ефективної праці; показується аналіз дослідження і публікації; надається висновок, щодо питання стимулювання праці на підприємствах.
СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
Актуальність. В усі часи праця була джерелом матеріальних і духовних цінностей, тому проблема спонукання людей до праці ніколи не втрачала своєї актуальності. Стимулювання праці на підприємствах є однією з найважливіших завдань гарного керівника. Якщо персонал не мотивувати до якісної та ефективної роботи, то підприємство не отримає очікуваного результату.
В Україні проблеми управління персоналом надзвичайно загострилися. Останнім часом значно знизився розмір реальної заробітної плати, спостерігається різкий стрибок безробіття. Широко поширилося таке явище, як «приховане безробіття». В даних умовах, питання управління персоналом, зокрема мотивація працівників до ефективної праці, набувають важливого значення та актуальності. [1, c. 23].
Метою даної статті є пошук шляхів стимулювання праці на підприємствах. Основною метою управління стимулюванням праці є забезпечення зростання доходів персоналу та диференціації їх виплат відповідно до трудового внеску окремих працівників у загальні результати діяльності підприємства.
Завданням статті є розкриття терміну - "стимуляція праці" та аналіз методів стимулювання праці на підприємствах.
Бажання підвищити обсяги виробництва і конкурентоспроможність продукції, спонукати робітників на пошук нових, більш ефективних рішень, примушує керівництво підприємств створити ефективні заходи стимулювання праці. Перед керівниками організації постає питання, як сформулювати оптимальну модель мотивації праці. Вирішенням цієї проблеми займаються вітчизняні і закордонні вчені, але на сьогодні ця проблема потребує спеціальних досліджень. Тому дослідження формування програми стимулювання працівників організації в сучасних умовах є проблемою актуальною та вкрай необхідною.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемою стимулювання працівників до високоефективної, продуктивної праці займалися багато вчених, але першоджерелами науки вважаються праці А. Смітта, Д. Рікардо, А. Маршала.
Сучасні теоретичні здобутки закордонних вчених у галузі спонукання персоналу підприємств були зроблені Д. Мак-Клелландом, У. Оучні, В. Врумом, Дж. Аткінсоном, Л. Портером та іншими.
В Україні даною проблемою займаються такі вчені як Д. П. Богиня, В. С. Васильченко, А. М. Колот, О.Є. Кузьмін, Л. П. Керб, О.Г. Мельник, О. С. Соснін, В. М. Данюк, Ю. Г. Лисенко, А. І. Пушкарь.
Також вагомий внесок у розвиток теорії та практики стимулювання персоналу внесли такі зарубіжні дослідники, роботи яких були присвячені теоріям мотивації - В. Врум, Ф. Герцберг, Д. Мак Грегор, А. Маслоу та ін.; системам матеріального стимулювання персоналу - Р. Барт, К. Кнеппель.
Разом з тим, незважаючи на значну кількість публікацій, питання удосконалення заохочення працівників потребують подальшого комплексного дослідження й тому існують певні складності з впровадженням заходів стимулювання на вітчизняних підприємствах.
Отже, поняття "стимулювання праці" в соціологічній літературі вживається як у широкому, так і в вузькому розумінні. У широкому значенні цього поняття воно охоплює всі, шо використовуються в управлінні, методи мотивації, впливу, винагороди, зокрема адміністративні, економічні (матеріальні), соціально-регулятивні. Адміністративні методи стимулювання праці мають вплив на індивіда, групу через накази, завдання тощо. Це такі методи, коли необхідний суб"єкту управління трудовою поведінкою результат досягається завдяки тому, що для суб"єкта праці "збитки" від можливих санкцій за невиконання перевершують витрати на виконання завдання.
Економічне, матеріальне стимулювання праці передбачає внесення в процес мотивації вартісних важелів залучення людей до праці, тобто безпосередній економічний вплив на мотивацію, забезпечення особистої і групової заінтересованості суб"єктів праці в матеріальному заохоченні. Тут застосовуються як безпосередні (зарплата, премії, доходи від прибутку та ін.), так і опосередковані (ціни, податки, кредити) важелі регуляції трудової поведінки.
У вузькому розумінні стимулювання праці - це спосіб управління трудовою поведінкою працівника, який полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку персоналу за допомогою впливу на умови його життєдіяльності, використовуючи мотиви, що керують його діяльністю.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
