Стимулювання громадянської активності в українському суспільстві як проблема соціоінженерної діяльності - Автореферат

Харківський національний університет імені В.Н. АВТОРЕФЕРАТ з теми: «Стимулювання громадянської активності в українському суспільстві як проблема соціоінженерної діяльності»Науковий керівник - доктор соціологічних наук, доцент Судаков Володимир Іванович, Міжрегіональна Академія управління персоналом (м.Київ), завідувач кафедри соціології Каразіна, професор кафедри соціології, завідувач лабораторії соціологічних досліджень кандидат філософських наук, доцент Поступний Олександр Миколайович, Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, завідувач кафедри соціології і політології Захист дисертації відбудеться "28" вересня 2004 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Одна з таких найважливіших тенденцій відбиває певні суперечності формування громадянського суспільства в Україні. Моніторингові соціологічні дослідження, проведені вченими Інституту соціології НАН України в другій половині 90-х років, зафіксували досить примітну обставину. Саме тому стимулювання громадянської активності повинне стати найважливішою умовою прогресу в подальшому здійсненні демократичних реформ в Україні. Однак слід зазначити, що наукова розробка проблеми стимулювання громадянської активності в соціоінженерному аспекті має певні труднощі, котрі загалом можна пояснити причинами слабкої вивченості: 1) соціального змісту трансформаційного процесу українського суспільства; 2) тенденцій розвитку інституційної системи громадянського суспільства; 3) технологічних засобів і напрямків стимулювання громадянської активності; 4) специфіки принципів соціального проектування нових демократичних інституцій громадянського суспільства; 5) стратегій формування адекватної реаліям перехідного суспільства технологічної моделі соціальної політики як інструмента гармонізації соціальних нерівностей та стимулювання громадянської активності. громадянський суспільство стимулювання соціоінженерний Слід зазначити, що головним напрямком при вивченні процесів системної трансформації українського суспільства в 90-х роках були дослідження процесів державного будівництва, проблем геополітичної орієнтації України як незалежної держави в контексті запроваджених економічних і політичних реформ.У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається стан її наукової розробки, розкривається сутність наукового завдання та його значущість, зясовується звязок дисертаційного дослідження з науково-дослідницькими програмами, темами кафедри, де було виконано роботу, висвітлюється мета, завдання, обєкт, предмет і методи дослідження, формулюється наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, наводяться відомості про апробацію одержаних результатів. У главі 1 “Соціоінженерна діяльність: теоретико-методологічна специфіка та практична значущість” автор досліджує характерні особливості концептуальних засад соціальної інженерії як спеціалізованого інституціонального напрямку науково-пізнавальної та організаційно-практичної діяльності. Якщо одна група вчених вважає важливим визначати соціальну інженерію як міждисциплінарний науковий напрямок, то інша група дослідників дотримується монодисциплінарної версії, доводячи, що поняття "соціальна інженерія" є символічно узагальненою формою вираження інженерного підходу в соціології. Поппер та ін), які загалом розглядають соціальну інженерію як органічний компонент культури життєдіяльності ліберально-демократичного "відкритого" суспільства. У главі 3 “Феномен громадянської активності та особливості її інституціалізації і стимулювання в українському суспільстві” головну увагу дисертанта зосереджено на аналізі громадянської активності як явища суспільного життя та на визначенні технологічної специфіки її стимулювання в Україні.Соціоінженерна діяльність - це: 1) специфічний тип науково-пізнавальної та організаційно-управлінської практики, зміст якої повязаний з ідентифікацією, зясуванням можливостей перетворення на основі інновацій і практичним перетворенням соціальних обєктів різного типу; 2) процес постійного отримання інформації про стан соціальних обєктів з метою створення ефективних механізмів забезпечення їх оптимального функціонування і розвитку; 3) засіб стимулювання, стабілізації та гармонізації соціальних взаємодій шляхом розробки і впровадження соціоінженерних проектів і соціальних технологій за допомогою спеціальних процедур і методів (соціальної діагностики, соціальної експертизи, соціального прогнозування, соціального програмування, проектування, конструювання та ін.). У дисертації аргументовано, що ключовими чинниками соціального змісту трансформаційного процесу українського суспільства є: а) орієнтаційні динамічні соціальні нерівності, що виражають його прогресивну орієнтаційну та інтеграційну спрямованість і б) структурні соціальні нерівності, що відображують тенденції поляриз

Основний зміст дисертації