Стильова еволюція в іконописі Слобожанщини ХVІІ — початку ХІХ століття - Автореферат

Харківська державна академія дизайну і мистецтв Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства спеціальність 17.00.05 - Образотворче мистецтвоРоботу виконано у Харківській державній академії дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки України Науковий керівник доктор мистецтвознавства, професор СОКОЛЮК Людмила Данилівна Харківська державна академії дизайну і мистецтв, професор кафедри історії і теорії мистецтва Ушинського, професор кафедри живопису та історії мистецтва кандидат мистецтвознавства, доцент ОТКОВИЧ Василь Петрович Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва ім. Захист дисертації відбудеться „16 ”червня 2005 р. о „15 ”годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.109.01 у Харківській державній академії дизайну і мистецтв (61002, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Харківської державної академії дизайну і мистецтв (61002, м.З усвідомленням масштабу духовної катастрофи за роки тоталітарного режиму виникла необхідність вивчення втраченої сакральної спадщини, комплексне дослідження якої затребувало єдності історико-культурних, іконографічних, образно-стилістичних аспектів місцевої художньої культури. Слобожанські ікони XVII - початку ХІХ ст. відображають важливу сферу духовного життя народу, ілюструють складний і неоднозначний період історії з його динамікою політичних та культурних змін. В зясуванні ґенези, традиційних рис та стильової еволюції слобожанської ікони, подібності та відмінності у порівнянні з іншими регіонами вбачаємо актуальність теми дисертації. Виявити витоки й основні тенденції розвитку слобожанської ікони XVII - початку ХІХ ст., що визначалися історичними та політичними факторами, повязаними із географічним розміщенням регіону. Зважаючи на окреслені завдання, обєктом дослідження є слобожанські ікони XVII - початку ХІХ ст. зі збірок музеїв та приватних колекцій України, а також як допоміжна ланка друкарські відбитки втраченої іконописної спадщини у старих виданнях, що нині є бібліографічною рідкістю, як складова та самобутня частина релігійного живопису України.Були вивчені відповідні матеріали понад 50 фондів та більше 100 справ у державних та особистих архівах, Особливу цінність являють збережені фонди в Центральному державному архіві України, що допомогли виявити регіональні особливості розвитку та своєрідність іконопису Слобожанщини. Була проведена необхідна робота в Національному художньому музеї України в Києві, Харківському і Сумському художніх музеях, Лебединському міському художньому музеї, в Охтирському краєзнавчому та Харківському історичному музеях, деяких приватних колекціях, що дало змогу виявити значний новий матеріал по темі дослідження, який не залучався раніше. У підрозділі показано, що Люблінська унія (1569 р.), докорінно змінивши життя українців, зумовила потяг українського поспільства у його намаганнях уникнути насильницької асиміляції до пошуку допомоги в єдиновірній Московській державі, яка з кінця XVI ст. з метою зміцнення оборони своїх кордонів заохочувала українців до заселення вільних земель, надаючи переселенцям тимчасові пільги. У підрозділі визначається характер взаємовідносин між українцями та росіянами на Слобожанщині, особливості соціально-економічного побуту „черкасів”, принесені ними із Задніпровя: становий розподіл, освітнє та релігійне життя та інше. Висвітлено, що, осідаючи в найбільш небезпечних для кордонів Московської держави місцях, указаних їй урядом, „черкаси”, тобто українці, зводили фортеці, будували храми, монастирі, дотримуючись традицій української народної деревяної архітектури, що відзначалося великим творчим розмаїттям.Показано, що це мистецтво увібрало в себе характерні ознаки і риси, взагалі притаманні українському сакральному живопису того періоду і водночас сформовані геокультурним середовищем та історичною ситуацією. Проведений в дисертації аналіз спеціальної літератури, нових архівних документів та вцілілого корпусу ікон дозволив не тільки розширити розроблену попередниками фактологічну базу, заповнити в ній певні прогалини, а й створити підґрунтя для комплексного дослідження історії, формування специфічних стильових рис, стильової еволюції та причин перерваності місцевих традицій в сакральному мистецтві Слобожанщини. Розкрито, що формування слобожанина як регіонально-культурного типу здійснювалося протягом кількох хвиль масового переселення українців у XVII ст. з правобережних земель під час визвольної боротьби, ідеї якої стали каталізатором у формуванні українського бароко в культурі. Показано, що головними джерелами релігійної культури Слобожанщини були українські народні традиції, панівний вплив яких простежувався у розбудові і діяльності монастирів, храмовому зодчестві, характері іконостасів та особливостях духовного життя слобожанина.

2. Основний зміст роботи