Стильові риси архітектури провінційного католицького барокового храму (на прикладі костьолів Київщини і Волині) - Автореферат

Київський національний університет будівництва ТА архітектуриРобота виконана на кафедрі “Основ архітектури і архітектурного проектування” Київського національного університету будівництва та архітектури Міністерства освіти та науки України. Наукові керівники: кандидат архітектури, професор Чепелик Віктор Васильович, Київський національний університет будівництва та архітектури, професор кафедри Основ архітектури і архітектурного проектування; доктор архітектури, професор Єжов Валентин Іванович, Київський національний університет будівництва та архітектури, завідувач кафедри “Основ архітектури і архітектурного проектування”. Захист відбудеться “26” червня 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26 056 02 при Київському національному університеті будівництва та архітектури за адресою: м.Якщо архітектура католицького бароко Волині вже викликала деякий науковий інтерес, мала поодинокі публікації, то щодо Київщини досі немає жодної. Натурні дослідження та спроби проведення архітектурознавчої типології не охоплюють всіх памяток, аналіз форм має фрагментарний характер, уваги до прояснення культурного і стильового змісту архітектурної форми храму нами не помічено. Зауважимо, що провінційність католицького храмобудівного процесу у XVI-XVIII ст. на досліджуваних українських землях розуміємо не як провінційність щодо обширів Речі Посполитої, але як провінційність щодо європейського католицького барокового світу. Натомість не приділена увага специфічно католицькій, відсутній в православному досвіді, розгалуженості чернецтва на ордени і відповідним традиціям храмобудування, регіональність храмобудівних шкіл вбачається відповідною рамкам етнографічних та світсько-політичних розмежувань без уваги до принципу католицького організаційного поділу територій на діоцезії та орденські провінції. Видається важливим для вітчизняного архітектурознавства приділити увагу вказаним питанням, що допоможе зясувати генезу українського православного мистецтва в рамках загальнобарокового, дозволить вийти на рівень проблем світової історії архітектури.Панофскі на прикладі звернення до готики дав цікаві зауваження щодо природи “храму”, звертаючись до Ренесансу вказав на ряд положень щодо природи “стилю”. А. Г.Вельфлін сформулював закони становлення стилів за тріадою “архаїка-класика-бароко”, розкрив закономірність змін “бачення-сприйняття” на кожному з етапів, охарактеризував стиль європейського бароко. Маємо зауважити, що в усіх випадках увага дослідників зосереджувалась або на виключно православному бароко України, або - на “бароко загалом” без врахування програмної відмінності, навіть антагоністичності українського національного православного бароко і європейського католицького бароко на Україні. Ми наполягаємо на значущості для становлення стилю бароко католицької контрреформаційної доктрини та важливості для історії католицтва ділення на періоди до-і після-Тридентських соборів, до-і після-бароко. XVIII ст. збудовано 9 костьолів), францисканський (за період 1533-1783 рр. 5 костьолів), кармелітський (5 костьолів), августинський (3 костьоли), капуцинський (в 1747-1780 рр. 9 костьолів), кармелітів босих (3 костьоли), трінітарський (5 костьолів), піарський (3 костьоли) вимагає і розгляду памяток зодчества у відповідності з їх приналежністю.Католицьке барокове храмобудування у досліджуваному регіоні мало виражений характер колоніальної архітектури, яка постала на засадах специфічно-католицької традиції, виражала питомо контрреформаційну європейську світоглядну проблематику; місцеві культурні архітектурні, будівничі традиції цілковито ігнорувались. Католицьке барокове храмобудування в досліджуваному регіоні мало характер провінційної регіональної архітектури порівняно до європейських католицьких обширів. Кількісне переважання прецедентів “скромної” архітектури та обовязковість протягом 1-4періодів оборонної функції (що на той час для європейського загалу було не актуальним) вказують на провінційність буття католицької спільноти. Вважаємо специфікою католицької архітектури те, що діоцезальне храмобудування є основою регіональності, в його формах консервативно утримуються місцеві традиції на відміну від храмобудування орденського, де кожен орден утверджує на всеєвропейських обширах власну специфічну храмобудівну модель. Проте відсутність в регіоні добарокової місцевої традиції (одиничні побудови ХІІІ-XVI ст. не створюють місцеву школу) спричинила в діоцезальному храмобудуванні звернення до традицій орденської архітектури: при спорудженні визначних обєктів - до новоорденської, при спорудженні приходських костьолів - до староорденської.