Встановлення місця сонгів як різновиду коментуючої ремарки у системі лінгвістичних засобів "епізації" драми Брехта. Специфіка взаємовідносин між окремим сонгом та текстом відповідної сцени, її діалогічним текстом та елементами макро- та мікросистеми.
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В.Н.КАРАЗІНА СТИЛІСТИКА СОНГІВ У БЕРТОЛЬТА БРЕХТАЗ дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл.Свободи, 4 Дисертацію присвячено вивченню лінгвостилістичних особливостей сонгів у пєсах Бертольта Брехта. Предложенный в работе анализ брехтовских сонгов находится в русле современной лингвистической дисциплины - семантики художественного текста, что позволило изучить сонги как эпично-комментирующий текст в пределах драматического текста и оценить их как разновидность поэтичкского дискурса. В диссертации определено место сонгов как особой формы комментирующей ремарки в системе лингвистических средств “эпизации” драматического текста у Б.Брехта; выявлена степень исследованности лингвостилистических особенностей сонгов в трудах зарубежных и отечественных брехтоведов; описаны лингвистические источники происхождения и языковая природа брехтовских сонгов; определена их основная лингвостилистическая функция как текстотворная (=жанротворная) и выделены три подфункции в составе главной: текстодополняющая, текстопродолжающая и текстокомментирующая; разработана классификация сонгов на основе функционального критерия. Наряду с изучением характера взаимоотношений отдельного сонга с текстом соответствующей сцены и особенностей сосуществования всей совокупности сонгов одной драмы с ее главным, диалогическим, текстом, определены и проанализированы отношения между текстами самих сонгов, что позволило сделать вывод о системном характере брехтовских сонгов.Реферована дисертація становить собою комплексне лінгвостилістичне дослідження сонгів як текстотвірного явища у драматичному мовленні Бертольта Брехта (1898-1956), німецького засновника нового для світової літератури типу драми - “неарістотелівської”, “епічної”. Саме вона дозволяє розглянути сонги як особливу форму драматичного мовлення, як епічно-коментуючий текст у межах драматично-дійового тексту і через безпосередню прагматичну спрямованість сонгів на читача оцінити їх як різновид поетичного дискурсу. Лінгвостилістичний аналіз брехтівських сонгів є вагомим ще й через те, що вони виконують у неарістотелівських драматичних текстах Б.Брехта тексто-, або жанротвірну функцію, наповнюючи текст відвертою прагматичною спрямованістю на аналітичну позицію реципієнта. Вибір теми обґрунтовується також нерозробленністю питання про стилістику сонгів, необхідністю заповнити прогалину у вивченні лінгвістичних засобів “епізації” драматичного тексту у Б.Брехта, серед яких сонги посідають найголовніше місце, бо саме в них художнє слово одержує такі міцні семантичні трансформації, що концепти попередніх і подальших діалогів сприймаються реципієнтом як зовсім інші, ніж без сонгів. Для досягнення поставленої мети і розвязання конкретних завдань було використано низку методів лінгвостилістичного аналізу: через застосування етимологічного та порівняльного (у синхронії та діахронії) методів встановлюється історичний компонент семантики лексем та зясовуються мовні джерела виникнення сонгів, методами компонентного та структурно-семантичного аналізу визначається характер взаємовідносин між окремими структурними елементами текстів сонгів та певними одиницями мовлення діалогічного тексту твору на рівні семантики (відносини контекстуальної синонімії/антонімії на підставі існування/відсутності інваріантної семи), системно-функціональний метод забезпечує виявлення особливостей функціонування текстів брехтівських сонгів як елементів мікро-та макросистеми, методами дистрибутивного та контекстуального аналізу розкривається здатність текстів сонгів утворювати єдине семантичне ціле, тобто своєрідний контекст щодо діалогічного тексту драми, шляхом застосування елементів кількісного аналізу встановлюється процентне співвідношення між окремими типами компонентів функціональної структури сонгів, з одного боку, та між типами сонгів у запропонованій класифікації, з іншого.Мовлення в брехтівських “епічних” пєсах структурно і функціонально відрізняється від мовлення у творах традиційної, “аристотелівської”, драматургії наявністю певних коментуючих прийомів, які є за суттю лінгвістичними засобами “епізації” драми. Внаслідок цього нерозвязаними лишилися, зокрема, питання про мовну природу і лінгвістичні джерела походження сонгів та про лінгвостилістичні особливості їх функціонування в драматичних текстах Б.Брехта; досі не визначено лінгвостилістичні риси функціональної структури сонгів як складової частини драми; відсутні системний опис сонгів та їхня класифікація тощо. Адже, по-перше, сонги у Б.Брехта є структурним елементом мовлення його драм і становлять собою, на відміну від вище зазначених пісенних жанрів, явище перш за все вербальне, а вже потім - музичне, соціальне і т. ін.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
