Характеристика явища паронімії в українській мові. Розкриття суті стилістичного вживання паронімів. Аналіз їх відмінності від омонімів. Визначення структурно-семантичних ознак паронімів. З’ясування особливостей їх використання в журналістських текстах.
Зміст Вступ 1. Слова пароніми в українській мові 2. Стилістичне вживання паронімів. Пароніми й омоніми 4 Використання паронімів у діловому мовленні 5. Явище паронімії у репортажному тексті 6. Використання паронімії у журналістських текстах Висновки Список використаної літератури Вступ Словниковий склад мови, особливо мови багатофункціональної, яка обслуговує науку, літературу, мистецтво, виробництво, є мовою преси, радіо, телебачення, надзвичайно багатий і різноманітний - він налічує сотні тисяч слів. В українській мові, як і в інших, є різні групи слів за значенням. О. Пономарів під паронімами розуміє слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням, напр.: компанія - кампанія. Парономазія - стилістична фігура, побудована на комічному чи образному зближенні паронімів і взагалі співзвучних слів й словосполучень (Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста) [17, 46-47]; чи використання омонімів і паронімів як художніх і стилістичних засобів [31, 191]. А. Грищенко зазначив, що виділяють словникові, контекстуальні, чи поетичні, пароніми. Пароніми утворюють по-різному, а саме: на основі спільності кореня (прохід - прихід), у результаті відсутності в одному із слів одного-двох звуків, наявних в іншому слові (коса - оса, вовна - бавовна); унаслідок зміни одного звука на інший (прізвище - прозвище, проходити - приходити) [30, 221]. Явище паронімії у репортажному тексті Вивчення репортажних текстів з погляду лінгвістики є дуже актуальним у наш час.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
