Стилістичне використання антонімів у текстах засобів масової інформації - Курсовая работа

КУРСОВА РОБОТА29.11.10 Режим доступу: http://blogs.telekritika.ua/?id=1902 Український тиждень: тижневий суспільно-політичний журнал. Режим доступу: http://tyzhden.ua/Culture/38938 Український тиждень: тижневий суспільно-політичний журнал. Режим доступу: http://tyzhden.ua/Society/39968 Український тиждень: тижневий суспільно-політичний журнал. Режим доступу: http://tyzhden.ua/Politics/8070 Український тиждень: тижневий суспільно-політичний журнал. № 6 (171) від 11 лютого 2011 Режим доступу: http://tyzhden.ua/Politics/16903; http://tyzhden.ua/Culture/41423; http://tyzhden.ua/Culture/42499; Український тиждень: тижневий суспільно-політичний журнал.Актуальність теми визначається потребою дослідити явище лексичної антонімії в стилістичній системі сучасної української мови, зокрема в публіцистичному стилі. Це обумовлено підвищеним інтересом сучасних науковців до обраної групи лексем та розширенням меж сфери використання антонімів. Журналісти в своїх матеріалах часто використовують антоніми як лексичні способи вираження категорії «протилежності» в мові та як основу для творення експресивних засобів тексту. Визначено лексичні параметри антонімів, їх класифікацію, основні стилістичні функції в науковому, офіційно-діловому, публіцистичному та художньому стилях; місце антонімів у творенні стилістичних фігур. Для досягнення цієї мети розвязано такі завдання: • узагальнено погляди теоретиків стилістики сучасної української мови на місце антонімії в публіцистичному стилі;«Антоніми (від гр. ????… - префікс, що означає протилежність, протидію, і ????, ????? - імя, назва) - слова (переважно однієї частини мови) або їх окремі значення, а також стійкі словосполучення, афікси, граматичні форми, зокрема синтаксичні конструкції, що, твсно поєднуючись певною семантичною спільністю, розрізняються на цій же основі максимально протилежними значеннями» [30, с. З цього випливає, що антонімами не можуть називатися слова, які мають значення протилежності, але належать до різних частин мови (нічний - день, ворожий - дружба, повага - зневажливий ). Крім того, антоніми повинні мати співвідності значення, вони мають позначати логічно сполучувані поняття, які мають спільну семантичну частину, відносно якої протиставляється ряд ознак. Наприклад, антоніми перебільшувати і применшувати мають спільний елемент значення «говорячи, передаючи що-небудь, додавати свої міркуваннія, які не відповідають дійсному стану речей». Антонімів не мають слова з конкретним значенням, також числівники, більша частина займенників - слова, без ознак оцінності, безпосередньої співвіднесеності з поняттям про певне явище.Антоніми за семантичними відношеннями неоднорідні, тому виділять градуальні, комплементарні, векторні та координатні антоніми. Найбільший клас - це градуальні антоніми, що позначають два діаметрально протилежні за мірою або ступенем вияву видові значення певного родового поняття (контрарна протилежність): - якості (жирний - пісний, брюнет - блондин, багач - бідняк); Таке родове поняття характеризується можливістю ступеневого зростання або спаду, відповідні антоніми не повністю покривають його, тому між його крайніми виявами можливі проміжні ланки - мезонізми - «слова, які за своїм лексичним значенням знаходяться на семантичні осі між двома антонімами» [30, с. Між двома антонімами може бути не один, а кілька мезонімів, тому їх можна умовно поділити на дві групи: одні - ті, що семантично тяжіють до першого антоніма, інші - до другого. «Комплементарні (від лат. complementum - доповнення) - це такі антоніми, що позначають два взаємнодоповнювальні видові поняття, які разом становлять певне родове поняття, без проміжних ланок» [30; с.У різнокореневих (власне лексичних) антонімах протилежність виражається різними коренями (основами). Полюга відносить сюди і ті антоніми, які хоч і мають різні корені, але антономічність їх підсилюється відповідними префіксами (піднімати - опускати, переганяти - відставати). Тому другим структурним різновидом антонімічних пар є спільнокореневі антоніми (граматичні або афіксальні), в яких протилежність виражається приєднанням до того самого слова або основи антонімічних афіксів (переважно префіксів) чи афіксоїдів (вїхати - виїхати, англофіл - англофоб, зацвісти - відцвісти) або префікса з заперечним та протилежним значенням (революція - контрреволюція, бородатий - безбородий ), а при родових кореляціях - додаванням або забиранням афікса зі значенням протилежної статі (прибиральник - прибиральниця, кум - кума). Префікси, суфікси, частини складних слів впливають на семантику цілого слова і виражають його антонімічність. Наприклад, префікси від-(префікс іменників, що вказує на зняття чогось) та над - (префікс іменників, дієслів; вказує на рух, накривання чогось).Українська мова відображає характер і хід пізняння та «мовного освоєння дійсності» шляхом асоціативних процесів і є свідченням своєї схильності до систематизації, тенденції до позначання нескінченного світу відносно обмеженою кількістю лексем.

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Явище лексичної антонімії в сучасній українській мові

1.1 Загальні характеристика антонімів

1.2 Класифікація антонімів за типом протиставлення

1.3 Структурна класифікація антонімів

1.4 Явище полісемії та антоніми

Висновки до розділу І РОЗДІЛ ІІ. Антонімія у системі засобів виразності мови друкованих ЗМІ

2.1 Реалізація загальномовних та контекстуальних антонімів у сучасній публіцистиці

2.2 Стилістичні функції антонімії в інформаційних, аналітичних та художньо-публіцистичних жанрах

2.3 Антоніми як засоби творення стилістичних фігур у журналістському тексті

Висновки до розділу ІІ

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ