Особливості структури стилю роману О.С. Пушкіна "Євгеній Онєгін". Надтекстові й текстові складники структури стилю твору, механізми їх взаємодії та функції в художньому творі. Генезис, художня організація, взаємозв"язок і динаміку провідних тем роману.
При низкой оригинальности работы "Стиль роману О.С. Пушкіна "Євгеній Онєгін" (структурно-функціональний аспект)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. І. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЦей твір засвідчив художнє новаторство митця і разом з тим перехід російської літератури від романтизму до реалізму й до «панування романного мислення» (В. Після смерті поета роман «Євгеній Онєгін» привернув увагу широкого кола письменників (М. В. Протягом XX століття роман «Євгеній Онєгін» у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві досліджувався в різних напрямках: творча історія, ідейно-образна структура, жанровий зміст, звязок із провідними тенденціями доби, рецепція роману в критиці тощо. Пушкіна, але роман «Євгеній Онєгін» не був обєктом дослідження в даній роботі. Гуковського «Пушкін і проблеми реалістичного стилю» (1957) значну увагу приділено прозовим творам письменника, роман «Євгеній Онєгін» розглядався лише в окремих аспектах.«Роман «Євгеній Онєгін» у критиці та літературознавстві» встановлено, що роман у віршах «Євгеній Онєгін» О. С. Пушкіна, його перехід від романтизму до реалізму, що знайшло відображення в романі «Євгеній Онєгін». У коментарях до роману, які створювалися дослідниками протягом XX століття і до сьогодні (М. Л. Пушкіна «Євгеній Онєгін» досліджено своєрідність пушкінського стилю на рівні тематики, мотивних комплексів, ейдології, сюжетно-композиційної будови роману у віршах «Євгеній Онєгін». У романі простежується прийом концентрації мотивів довкола певних художніх образів (Онєгін, Тетяна, Ленський, Ольга, Петербург, Москва, автор та ін.).Категорія «стиль» (літературного твору, стиль письменника) може розглядатися на різних текстових і надтекстових рівнях, в аспекті зіставлення тексту і «позатекстового» фону, як складна взаємодія систем та ієрархій, а також як міжтекстові відносини, діалог різних текстів, що утворюють певне стильове ціле в межах літературного твору (або творчості письменника). Дослідження стилю літературного твору вимагає не тільки локальних методик аналізу, але й урахування інтертекстуальних звязків, взаємодії літературних напрямів, течій, традицій і новаторства письменника в історико-літературному контексті. Пушкін спирався на попередні літературні традиції, переосмислював усталені теми й мотиви (романтичні, сентиментальні) і разом з тим уводив нові, які відображали реальну дійсність у всіх її проявах. Характерною особливістю індивідуального стилю письменника є занурення тем і мотивів, висхідних до романтизму та сентименталізму, в реальний контекст, внаслідок цього вже відомі читачам мотиви набувають нового змісту та функції. Реалістичне освоєння дійсності знайшло втілення у використанні таких композиційних прийомів, як вільне переміщення автора в часі та просторі, принцип нарощування глав (що розвивають ту чи іншу тему, мотив), прийом ретардації, раптовий обрив дії, контраст, випередження подій, метод картин, укрупнення певних подій, введення кількох кульмінаційних моментів тощо.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
