Стиль М. Вовчка - Реферат

Індивідуальний стиль і авторську манеру писання Марка Вовчка протягом тривалого часу досліджували такі науковці як Ф.І.Буслаєва, Є.Т.Черкасова, Бибик С.П, Титаренко Н.А., А.М.Шамота та ін. Називаючи Марка Вовчка „кротким пророком“, було вказано на прикметну особливість її індивідуального стилю - вміння в спокійно-стриманій манері передавати напружений драматизм подій чи внутрішніх переживань героїв. Спокійна, зовні стримана тональність при змалюванні найбільших бід, найважчих становищ і переживань створює особливу драматичну емоційну напруженість художнього викладу.Саме відтворювані пісенні порівняння переважають над порівняннями народнорозмовного типу у мовних портретах жінки й чоловіка. Спостерігається й використання ампліфікаційних компаративних образних структур: двокомпонентних (І дитинка в їх була, дівчинка, як ясочка, свіжа й повна, як гурочок : «Найчастіше припливав молодий козак Семен, вродливий парубок, хисткий, як очеретина, смілий, як сокіл..), рідше - багатокомпонентних (-Дивіться, дивіться, добрі люди, що в мене молодиця, як калина, як яблучко, як дівочка, як панночка\). Пісенний компаратив, що має прозору внутрішню форму, таким чином вказує лише на найзагальнішу ознаку - основу порівняння, а саме: врода - як квіточка (квіт, квітка), як рожа, як маківочка, як місяць (А дівчинка, справді, як та квіточка розпукується; Так-то убрані гарно, а пишняться, як повні рожі..; зажуреність, смуток - як хустка, як крейда (А Настя йде біла як хустка, ні журлива, ні весела..; ..сидить між повними маківками в білій сорочці, гарно убрана, у намисті, й сама ще молоденька, - тільки як крейда біла... Так, компаратив як яблучко та його варіанти вказують на конкретно-чуттєві нюанси залежно від субєкта порівняння: а) лірично-пісенна ознака ‘біле, кругле обличчя’ - Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорнорусі, а личко-як яблучко; б) іронічно-жартівлива ознака ‘повний чоловік’ - За тиждень Тишко налився, як червоне яблучко, так і качається по дворі; в) іронічно-глузлива ознака ‘стара прискіплива людина’ .На особливу увагу заслуговує питання ритмомелодики художньої мови Марка Вовчка, що поєднує в собі елементи розповідної манери усної народної казки з багатством інтонації розмовної мови та мотивами народних пісень. Найпростішим із тих, які знайшли застосування в оповіданнях Марка Вовчка,є засіб повторення окремих слів у реченні з відповідною симетрією у їх розташуванні: «Засмутився старий шестизуб, дуже засмутився»; «І щороку все багатіли вони ,все багатіли! Трохи складніша мелодія ритму утворюється симетричним розташуванням однакових членів речення, наприклад, підметів або присудків ,виражених різними словами : «Сумно мені було, і перемовити щире слово жадалися»; «Літечко вже миналося-осінь ішла», «Не почула Олеся ні привіт, ні совіту, ані любого та веселого погляду не побачила»; «Робота дожидає; треба жити ,треба діло робити, треба терпіти горенько».Емоційно-укспресивне багатство становить характерну рису стилю Марка Вовчка, що й досі відзначено в ряді досліджень. Загальний емоційний тон оповіді створюють насамперед лексеми, які мають спеціальні показники експресивності та емоційності-суфікси зменшеності ,пестливості і збільшеності, згрубілості.Марко Вовчок, йдучи за потребами традицій втілення художнього задуму, розширювала сполучуваність відомих слів ,вдавалася й до творення нових слів. Наприклад, слово гіркий традиційно сполучається у фольклорі зі словами життя, доля, сльози, а Марко Вовчок поширює його на лексеми іншої семантики ,не тільки абстрактної ,а й конкретної: гірка ганьба, гірке слово, гірка розмова, гірка пісня, гіркий наймит. У кожному з цих сполучень слово гіркий набуває нових відтінків значення: гірка розмова-«прикра, неприємна», гірка пісня-«сумна, проймаюча», гіркий наймит-«бідний, нещасний» [3 ,42].Досліджуючи метафори в творах Марка Вовчка, обмежуємося аналізом тих метафор ,які виникли на базі власних мовних семантичних і граматичних понять. Індивідуальні особливості словесної майстерності Марка Вовчка знаходять відображення у своєрідності самого процесу метафоризації слів, що належать до різних частин мови .Метафори у творах письменниці опираються ,як правило, на основні номінативні значення слів ,що належать до розряду конкретно-предметної лексики .Ця тенденція виявляться в основному по відношенню до іменників, прикметників, дієслів. Слова, позбавлені конкретного лексичного значення (числівники, займенники, службові слова), знаходяться поза процесом метафоризації .Наприклад: 1.Слова з конкретним значенням сполучаються у колі «звичайних» смислових звязків із словами теж конкретного значення ,в межах однієї категорії-неістот та істот. а ) неістоти. Метофори-іменники: краєчок сонці*, метафори-прикметники: огневі сльози *;метафори-дієслова: голова горить. б )істоти.

План вовчок твір ритмічність новаторство

Вступ

1. Стилістичні функції порівнянь у мові прози Марка Вовчка

2. Засоби ритмічності прозової мови

3. Використання оцінної емоційно-експресивної лексики

4. Мовне новаторство

5. Метофоричний слововжиток у творах

Висновки

Список використаної літератури