Стереологічне дослідження впливу хронічної епізодичної гіпоксії на розвиток деяких відділів головного мозку у експерименті - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук СТЕРЕОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЕПІЗОДИЧНОЇ ГІПОКСІЇ НА РОЗВИТОК ДЕЯКИХ ВІДДІЛІВ ГОЛОВНОГО МОЗКУ В ЕКСПЕРИМЕНТІХронічна епізодична гіпоксія (ХЕГ), що виникає при деяких хворобах дихальної та серцево-судинної систем, є частим явищем у дітей. Метою цієї роботи було встановлення патоморфологічних змін в корі головного мозку, гіпокампі, ядрі підязикового нерва і амбігуального ядра під впливом хронічної епізодичної гіпоксії в ранньому онтогенезі в експерименті. Виявити морфофункціональні особливості кори головного мозку, гіпокампу, ядра підязикового нерву і амбігуального ядра тварин експериментальної та контрольної групи з використанням сучасних точних стереологічних морфометричних методів; Провести дисперсійний аналіз впливу хронічної епізодичної гіпоксії на морфофункціональний стан кори головного мозку, гіппокаму, ядра підязикового нерву та амбігуального ядра у різні терміни після завершення експериментальної процедури; Сформулювати закономірності патоморфологічних змін в досліджуваних структурах під впливом хронічної епізодичної гіпоксії, а також провести оцінку можливості морфологічного відновлення досліджуваних структур після завершення дії ХЕГ.Одна третина тварин експериментальної і контрольної груп була виведена з експерименту з використанням перфузійної фіксації 4 % нейтральним розчином формальдегіду у віці чотирьох, восьми і двадцяти тижнів. Оцінка обєму структур, щільності нейронів і кліток глії, обєму ядер нейронів, а також загальної кількості нейронів і кліток глії в досліджуваних структурах проводилася за допомогою стереологічної морфометрії (методи Кавальері, нуклеатор та оптичний дисектор). Кількість клітин глії в корі головного мозку зростала з віком тварин незалежно від статі з 1,82x107±0,15x107 в 4 тижня до 2,03x107±0,06x107 в 8 тижнів та 2,53x107±0,79x107 в 20 тижнів (р<0,001). Дані, приведені в цій роботі, свідчать про зростання обєму ядер нейронів в корі головного мозку з віком, незалежно від статі тварин, з 188,29x10-16м3±6,61x10-16м3 в 4 тижні до 204,25x10-16м3±2,66x10-16м3 в 8 тижнів і 254,25x10-16м3±6,01x10-16м3 в 20 тижнів (р<0,001), який корелював із зростанням цього показника в інших вивчених структурах головного мозку щурів. Объем гіпокампального регіона СА1 зростав з віком тварин незалежно від статі з 7,66x10-10м3±0,24x10-10м3 у 4 тижня до 7,82x10-10м3±0,24x10-10м3 в 8 тижнів та 8,14x10-10м3±0,24x10-10м3 в 20 тижнів (р=0,005), що корелювало із зростанням объему ядер нейронів у цьому регіоні з 276,29x10-16м3±9,56x10-16м3 у віці 4 тижнів до 294,50x10-16м3±8,29x10-16м3 в 8 тижнів та 340,50x10-16м3±7,66x10-16м3 у 20 тижнів (р<0,001), та з динамикою кількості клітин глії - 7,76x104±0,72x104 в 4 тижня, 7,98x104±0,34x104 в 8 тижнів та 8,54x104±1,08x104 в 20 тижнів (р=0.016).Здійснені в даній дисертаційній роботи дослідження дозволили вирішити актуальну задачу патологічної анатомії - визначення морфофункціональних змін у корі, гіпокампі, ядрі підязичного нерву та амбігуальному ядрі під впливом ХЕГ під час постнатального розвитку цих структур, що може бути експериментальними та теоретичними обгрунтуваннями профілактики розвитку неврологічної патології у дітей з ОАС. І зокрема, в СА1 полі гіппокампа у щурів віком 4 тижні відмічалося зниження кількості нейронів (7,43x105±0,31x105, 5,88x105±0,57x105, р=0,03) і нейроглії, в корі головного мозку - зниження її обєму, особливо виражене у тварин у віці 4 тижнів (1,87x10-7м3±0,03x10-7м3, 1,76x10-7м3±0,04x10-7м3, р=0,038), а також підвищення кількості нейронів, підвищення імунореактивності ГФКБ у самців щурів і зниженням ГФКБ і кількості клітин глії у самок, а також незмінна активність NNO-синтази. В ядрі підязикового нерву відмічалося зниження обєму ядра, объему ядер нейронів, помітне у всіх вікових групах (4 тижні - 315,17x10-16м3±8,52x10-16м3, 276,57x10-16м3±6,63x10-16м3, р=0,004), зниження кількості кліток глії - (4 тижні - 1,54x104±0,05x104, 1,14x104±0,15x104, р=0,037). Відновлення СА1 мало гендер-залежний характер, з однаковою кількостю нейронів у самців у віці 8 і 20 тижнів, помітним ГФКБ-астрогліозом, та більшою ніж в контролі кількостю нейронів у самок у 8 тижнів (7,13x105±0,20x105 і 8,70x105±0,44x105, р=0,019) і 20 тижнів (5,79x105±0,37x105 і 7,58x105± 0,42x105, р=0,019). Тимчасові ХЕГ-індуковані зміни в корі головного мозку і гіпокампі у вигляді зменшеної кількості нейронів та клітин глії у полі СА1 та підвищеної експресії ГФКБ у корі головного мозку свідчать, що на ранньому етапі нейрокогнитивні порушення, притаманні цій експериментальній моделі та ОАС у дітей, виникають із-за дисфункції, в основному, гіпокампальних механізмів, тоді як на пізніших етапах вираженість і вид когнітивних порушень визначається дисфункцією кортикальных, субкортикальных механізмів та їх звязків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ