Ретроспективний огляд явища гомосексуальності: його суспільне сприйняття та теоретичне осмислення. Перцепція одностатевих стосунків в сучасності: західний та український досвід. Риси, притаманні гей-культурі та міфи, породжені навколо гомосексуалів.
План Вступ Розділ I. Ретроспективний огляд явища гомосексуальності: його суспільне сприйняття та теоретичне осмислення Розділ II. Перцепція одностатевих стосунків в сучасності (кін. ХХ - поч. ХІХ ст.): західний та український досвід Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ Тема гомосексуальніості в Україні є однією з маловивчених і ледве не табуйованих. Суспільна думка дотепер послуговується стереотипами стосовно людей, що мають потяг до своєї статі, як «нездорових», «неприродних»; це явище асоціюється з психотичними розладами, розпустою, схильністю до злочинів, хворобами. Подібна ситуація не є випадковою, формування негативного образу гомосексуальних і бісексуальних людей має свою довгу історію. «Тема гомосексуалізму стає актуальнішою в Україні, - говорить директор Інституту Родини і Подружнього життя, доктор філософії Петро Гусак. В історії сексуальності довгий час точиться суперечка між ессенціальним сприйняттям сексуальної орієнтації як обєктивної, іманентної властивості індивіда, автономної від культурних і історичних умов, хоча вони і впливають на конкретні форми її прояву; і конструктивістською позицією, яка стверджує, що людська сексуальність - не природна даність, а по-різному конструюється під впливом різних суспільств і культур. Наприклад, статевий акт, може мати різне соціальне значення і субєктивний зміст, залежно від того, як він сприймаються і інтерпретуються його учасниками. Тобто біологічні чинники, що формують статеві розбіжності, не визначають того, як житимуть й відчуватимуть себе конкретні чоловіки і жінки в історично конкретному суспільстві. Питання в тому, чи існує особлива групова самосвідомість і яка саме: чи приділялася гомосексуалам у суспільстві якась особлива увага, чи їх сексуальні нахили були лише індивідуальними уподобаннями. Одночасно з цим заговорили про вилучення суфіксу «-ізм» зі слова «гомосексуалізм», оскільки, якщо взяти до уваги медичну термінологію, він відсилає до хворобливого або тривожного стану. Тому наразі у теоретичній літературі прийнято вживати термін «гомосексуальність», на противагу «гетеросексуальності». І.С.Кон достатньо глузливо коментує цю ситуацію: «Зайве закінчення - і вже дискримінація!» Актуальність дослідження Дослідження гомосексуальності, на погляд В.Суковатої, - це один з найцікавіших напрямів у сучасній гендеристиці, оскільки дана тема для пострадянського вченого характеризується необмеженими ресурсами і у плані методології, і стосовно культурного матеріалу. Чимало вчених з різних галузей науки намагалися збагнути зміст цього явища: неврологи і психологи вивчали біологічну основу сексуальної поведінки, досліджуючи мозок і нервову систему, статеві органи й регуляцію гормонів людей і тварин; зоологи вивчали гомосексуальну поведінку тварин в якості моделі людської гомосексуальності; біологи-еволюціоністи навіть розробляли теорії ґенези, еволюції гомосексуалізму; біхевіористи, психологи і психіатри займалися дослідженням процесу формування гомосексуальної ідентичності, який починається в дитячому віці й триває під час статевого дозрівання, та й протягом усього життя; соціологи і антропологи досліджували соціальний контекст, окремі доводили, що суспільство впливає на формування та навіть конструює гомосексуальну особистість; історики розглядали обставини минулого, що вплинули на формування сучасного ставлення до гомосексуальності. Праця Ф.М. Мондімора претендує на звання найбільш об‘єктивної, сам автор зазначає, що намагався дотримуватись теоретичної точки зору. Перш за все потрібно звернутися до історії того явища, яке ми називаємо гомосексуальністю, його осмислення та означення (термінології); визначити риси, притаманні цьому явищу в сучасності. гомосексуальність одностатевий гей Розділ I. Ретроспективний огляд гомосексуальності: його суспільне сприйняття та теоретичне осмислення Минули тисячі років, витончені і складні цивілізації пережили розквіт і занепад, перш ніж з’явилось слово і саме поняття гомосексуальність. Більшість дослідників сексуальності, зокрема Дж. Валковіц погоджуються, що в ній нема нічого природного, незмінного чи стабільного. За деякими даними, одностатеві сексуальні зв’язки відомі ледве не з часів пізнього палеоліту: дослідники роблять такі висновки, аналізуючи деякі печерні розписи. Ще у діалогах Платона знаходимо пояснення кохання між чоловіками, як небесного, високого, на відміну від Ероту Афродіти вульгарної, зверненого лише на задоволення хоті. Європі, починаючи з ХVІ ст. Солон відносив любов до юнаків в число «благородних, шанованих діл» Така форма сексуальних зв‘язків була нормою, підтвердження чому можна знайти в діалогах Платона, Плутарха і Псевдо-Лукіана. 630 до н.е. - 570 до н.е.), чиї вірші пізніше часто сприймали як оспівування одностатевого кохання між жінками. імператор Костянтин у оголосив християнство державною релігією Римської імперії, церковний закон насправді став державним законом всієї Європи. В Англії спалення содомітів ввів Едуард I, у Франції - Людовік IX (з 1317 по 1789 рр. відбулося 73
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
