Аналіз позиції Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації щодо руху України в напрямі вступу до Північноатлантичного альянсу в 2002-2010 р., а також їх вплив на цей процес. Поглиблення співпраці з НАТО з метою досягнення набуття членства.
У статті аналізуються позиції Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації щодо руху України в напрямі вступу до Північноатлантичного альянсу в 2002-2010 р., а також їх вплив на цей процес.Нещодавно Україна відмовилася від позаблокового статусу, а поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, було закріплено на законодавчому рівні. "Нам потрібно приймати в члени НАТО ті демократичні країни, які готові і спроможні взяти на себе частину відповідальності за захист і просування спільних інтересів", - сказано в Стратегії національної безпеки США 2002 р.1 Після "помаранчевої революції" такою державою стала Україна, а тому Вашингтон активно підтримав бажання тодішньої влади приєднатися до НАТО. Рух України в напрямку вступу до НАТО розпочався у травні 2002 р., коли президент Леонід Кучма оголосив про бажання України приєднатися до Альянсу. Законодавчо курс на євроатлантичну інтеграцію був закріплений у Законі України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року, який ставив за мету набуття членства в ЄС і НАТО при збереженні добросусідських відносин України з Російською Федерацією, а згодом і у Воєнній доктрині 2004 р. Науковець відзначав, що тоді Україна поряд з іншими країнами - кандидатами на членство в НАТО хотіла отримати План дій щодо членства.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
