Ставлення до смертної кари як складова професійної свідомості правників - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукНауковий керівник кандидат психологічних наук, професор Казміренко Людмила Іванівна, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри юридичної психології кандидат психологічних наук, доцент Александров Денис Олександрович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри практичної психології Навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки і психологічної служби. Захист відбудеться 11 грудня 2009 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.731.01 в Академії управління МВС за адресою: 02121, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії управління МВС за адресою: 02121, м.До цієї площини безпосереднє відношення має формування професійної свідомості правників й врахування всіх аспектів, які впливають на цей процес. До таких належить, зокрема, вплив ставлення до правового інституту смертної кари (далі - СК) на професійну свідомість правників, оскільки наявні соціологічні дані впродовж тривалого часу демонструють незгоду значної кількості громадян зі скасуванням СК в чинному Кримінальному Кодексі України. Робота за темою дослідження виконувалась відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001-2009 роки (наказ МВС України від 05.07.2004 р. № 18) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (протокол від 26.05.2009 р. 4) дослідити характер та ступінь відмінностей у ставленні до СК різних категорій осіб (студенти юридичних навчальних закладів, працівники правоохоронних органів, потерпілі від насильницьких злочинів осіб, довічно увязнені особи), розробивши відповідну психодіагностичну процедуру для визначення показників впливу цього ставлення на розбіжності між бажаними та наявними орієнтирами професійної свідомості студентів-правників;Спектр злочинів, за які передбачалася СК, був досить широкий (від крадіжки до заколотів проти влади), але акцент робився переважно на захисті державного ладу, а не прав та свобод громадян. На сьогодні в світі СК представлена наступним чином: 90 держав і територіальних утворень її повністю відмінили; 11 держав відмінили її за всі злочини, за винятком особливих тяжких та у воєнний час; 30 держав не застосовують СК де-факто: їхнє законодавство передбачає таку міру покарання, проте вироки не виконувалися впродовж останніх 10-ти років. Це потребує реалізації науково обґрунтованих підходів до вивчення повязаних зі СК питань, оскільки потенційні можливості цього правового інституту у психологічному вимірі передбачають: усвідомлення наявності максимальної карної оцінки втрат, спричинених злочинцем; усвідомлення виключного (надзвичайного) характеру втрат з боку засудженого та врівноваження понесених потерпілим страждань; усвідомлення карно-етичної солідаризації суспільства з жертвою у моральній оцінці події злочину. При кількісній та якісній обробці даних всі судження згруповано у 15 показників: П-1 - ставлення до відсутності СК в українському законодавстві; П-2 - ставлення до права злочинця на життя; П-3 - ставлення до збереження (перевиховання) злочинців для суспільства; П-4 - оцінка захищеності потерпілого в українському законодавстві; П-5 - самоідентифікація себе як жертви насильства; П-6 - самоідентифікація себе як агресора; П-7 - ставлення до принципової можливості задоволення частково відновлювального права потерпілого; П-8 - ставлення до виявлення потенційних злочинців задля здійснення соціальної профілактики; П-9 - ставлення до функціонування СК як до небажаної, але вимушеної міри превенції; П-10 - ставлення до ідеї функціонування СК як частково відновлювального права потерпілого, психо-реабілітаційний аспект СК; П-11 - ставлення до альтернативних законодавчому шляхів функціонування СК; П-12 - спрямованість на європейські орієнтири професійної свідомості; П-13 - спрямованість на потреби потерпілого; П-14 - спрямованість на потреби злочинця; П-15 - байдужість до проблем, повязаних із насильством. Ці показники відповідають чотирьом шкалам: шкала №1 - принципове відношення до правового інституту СК та сторін системи “злочинець / жертва”; шкала №2 - відображення тенденцій до самоідентифікації себе з одним із учасників системи “злочинець / жертва”; шкала №3 - ставлення до СК як інституту частково-відновлювального права потерпілого; шкала № 4 - відображає тенденції орієнтирів професійної свідомості.В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і надані практичні науково-обґрунтовані рекомендації та пропозиції щодо вирішення проблеми, сутність якої полягає в розкритті впливу психологічного чинника ставлення до правового інституту СК на формування професійної свідомості правників.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ