Статус пацієнта: адміністративно-правове регулювання - Автореферат

Національний Університет державної податкової служби України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукКонституцією України проголошено, що людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю у нашій держави. Тому з-поміж численних прав, які закріплені в Основному Законі нашої держави, необхідно виділити право людини на охорону здоровя як таке, що гарантує її фізичне існування і є умовою для реалізації всіх інших прав людини. Разом з тим природа цих прав у статусі пацієнта, структура статусу, його реалізація, охорона і захист та визначення особливостей його адміністративно-правового забезпечення, вимагають належного наукового обґрунтування. Неохідно зазначити, що ряд питань, які стосуються правового регулювання права людини на охорону здоровя, були предметом дослідження у працях вітчизняних науковців, що відстоюють таку галузь права, як медичне, це праці В. Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках Концепції розвитку охорони здоровя населення України, затвердженої Указом Президента України від 7 грудня 2000 року, та Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоровя населення” від 6 грудня 2005 року, а також Міжгалузевої комплексної програми „Здоровя нації” на 2002 - 2011 роки”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року, та Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки.«Теоретико-правові засади регулювання прав особистості у сфері охорони здоровя як базисного підґрунтя формування статусу пацієнта в Україні» складається з трьох підрозділів, у яких висвітлюються питання, що стосується проблем правового регулювання відносин, які виникають у сфері забезпечення життєдіяльності людини. Обєктом адміністративно - правового регулювання є також модель і система охорони здоровя населення, діяльність закладів охорони здоровя та їх матеріально - технічне забезпечення, медична діяльність щодо надання медичних послуг та медичної допомоги, професійна діяльність медичних і фармацевтичних працівників, фінансування діяльності системи і закладів, охорони здоровя, підготовка спеціалістів для роботи в сфері охорони здоровя, у тому числі і при наданні медичних послуг та медичної допомоги особам, які їх замовляють і потребують, питання, повязані з оскарженням рішень дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб медичних органів, установ, організацій та навчальних закладів, а також приватнопрактикуючих медичних працівників. «Законодавство України, що регулює права і обовязки людини і громадянина як пацієнта у сфері охорони здоровя» зазначається, що суспільні відносини в сфері охорони здоровя людини, які є базисним підґрунтям формування правового статусу пацієнта на сучасному етапі розвитку Української держави, урегульовані нормами різних галузей права. 3); а кожна людина має невідємне право на життя, яке ніхто не може позбавляти свавільно, обовязок держави - захищати життя людини, причому кожному надається право захищати своє життя і здоровя, життя і здоровя інших людей від протиправних посягань (ст. «Міжнародно - правові документи, що регулюють права особи як пацієнта у сфері охорони здоровя та імплементація їх положень у національне законодавство» зазначається, що аналіз міжнародно - правових документів щодо сфери охорони здоровя людини показує, що в них находять своє відображення положення, які стосуються як сфери публічної, так і сфери приватної діяльності, в тому числі і медичної, повязаної з наданням медичних послуг та медичної допомоги, що здійснюється як державою, так і громадськими формуваннями та окремими громадянами.Субєктами правовідносин, що виникають, функціонують та припиняються у сфері надання медичних послуг та медичної допомоги особам, що їх потребують в Україні, є: а) держава та державні органи; б) органи місцевого самоврядування; в) посадові та службові особи; г) медичні заклади, установи та приватнопрактикуючі лікарі, що здійснюють медичну діяльність в установленому законом порядку; д) пацієнти; е) інші особи, які згідно з законодавством вступають у зазначені правовідносини. Міжнародно-правові стандарти у сфері охорони здоровя - це вміщені у міжнародно-правових актах принципи, норми та положення, які визначають зміст та обсяг прав людини як у сфері охорони здоровя взагалі, так і в процесі здійснення медичної діяльності та слугують юридичними або морально-політичними нормативами для формування національного законодавства, в тому числі і адміністративного, з метою регулювання у сфері охорони здоровя та реалізації прав пацієнтів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ