Статус людини і громадянина в Україні - Курсовая работа

Правовий статус особи - це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обовязків, відповідальності, відповідно до яких індивід як субєкт права (тобто як такий, що має правосубєктність) координує свою поведінку в суспільстві. Правовий статус громадян виражає її соціально-економічне і політичне становище в державі й суспільстві, а також можливості для реалізації прав і свобод та покращення свого становища за допомогою права і законодавства. Знання цих прав, свобод та обовязків дає можливість захищати ці права законними методами і способами в судовому порядку, а також за допомогою інших юридичних гарантій. Крім того, метою є виробити орієнтир удосконалення в законодавстві України особи, його прав та свобод. У державі можуть існувати різні правові статуси; правовий статус громадян України, правовий статус окремих соціальних груп населення: неповнолітніх, пенсіонерів, військовослужбовців тощо, які займають різне становище в суспільстві.Правовий статус особи - це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обовязків, відповідальності, відповідно до яких індивід як субєкт права (тобто як такий, що має правосубєктність) координує своє поведінку в суспільстві. Терміни "особа", "людина", "громадянин", вживаються конституцією і законодавством. У політичному плані відповідно до конституції, особа виступає в якості громадянина, особи без громадянства, іноземного громадянина, біженця або змушеного переселенця. Правовий статус особи без громадянства, іноземного громадянина - самостійні категорії, однак, зважаючи на те що вони формують на основі правового становища громадянина певної держави, доцільно говорити про правове положення особи в цілому. Існують різні підходи до питання про співвідношення правосубєктності та правового статусу: одні вчені вважають правосубєктність передумовою правового статусу, другі схильні включати її в правовий статус як структурний елемент, треті називають правосубєктність більш обємною категорію, яка вбирає в себе правовий статус.Становлення прав людини повязане з генезою правових норм, в яких формулювалися (встановленням конкретних правил поведінки) можливості людини вільно користуватися відповідними благами з метою задоволення своїх різнобічних потреб. В цілому це були жорсткі приписи, вони були спрямовані на збереження цілісності роду, племені у вкрай складних умовах буття людини. Цей процес був повязаний з виникненням певного простору свободи, що створило умови для рівних політичних прав у осіб - громадян відповідного поліса, а біля витоків теоретичного усвідомлення відносин між людиною та державою і суспільством стояли грецькі мислителі, яких іменували "сімкою мудреців",-Фалес із Мілета, Пітак із Мітілени, Періандр із Коринфа, Біант із Прієни, Клеобул із Лінда, Хілон із Ефор і Солон з Афін, найбільш відомим з яких є Солон (638-559 pp. до н. є.). Саме з розробленням Подітії (Конституції) Солона, власне, і зявилося те явище, яке сьогодні іменують правами (юридичними) людини. Загалом, теоретичні концепції прав людини у Стародавній Греції розвивались у руслі пошуків обєктивних природноправових засад полісу та його законів.Сучасний етап розвитку конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні почався з прийняттям Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 p., в преамбулі якої наголошується на необхідності всебічного забезпечення прав і свобод людини. Після прийняття Декларації в Україні почався процес переорієнтації правової системи, її поворот від колективістського підходу щодо вирішення проблеми прав людини до сучасної ліберальної концепції, визнання і гарантування прав і свобод людини і громадянина як найвищої соціальної цінності. Своє логічне завершення цей процес дістав у Конституції України 28 червня 1996 p., яка встановила новий конституційний статус людини і громадянина на основі положень сучасної ліберальної концепції прав людини згідно із загальновизнаними світовим співтовариством нормами в галузі прав людини. її принципова відмінність від старих радянських підходів до визначення конституційного статусу особи полягає: - по-перше, у відмові від класового підходу в закріпленні правового статусу особи; Ці права мають визначальний характер, вони притаманні всім людям від народження (людина отримує їх від Творця одночасно з життям), вони не обумовлені належністю до громадянства України чи якоїсь іншої держави і не залежать від того, визнає їх держава чи ні.

План

Вступ

1. Основи конституційного статусу людини і громадянина в Україні

1.1 Поняття та зміст конституційно-правового статусу людини та громадянина

1.2 Зародження вчення про права людини. Сучасні підходи до визначення взаємовідносин людини і держави

1.3 Конституційно-правовий статус громадян України

1.4 Конституційно-правовий статус іноземців в Україні та значення його розвитку

2. Система основних прав, свобод та обовязків людини і громадянина

2.1 Особисті права і свободи людини

2.2 Політичні права і свободи громадян в Україні

2.3 Економічні,соціальні та культурні права і свободи громадян України

2.4 Конституційні обовязки громадян України

3. Громадянство України як необхідний елемент її конституційно-правового статусу

3.1 Поняття і зміст громадянства

3.2 Особливості набуття громадянства

3.3 Особливості виходу із громадянства України

Висновки

Список використаної літератури