Статистичні закономірності в зоряних системах - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 01.03.02 - астрофізика, радіоастрономія АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наукРобота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України. Офіційні опоненти:доктор фізико-математичних наук, професор Андрієвський Сергій Михайлович, Науково-дослідний інститут “Астрономічна обсерваторія” Одеського національного університету імені І.І. доктор фізико-математичних наук, професор Мінаков Анатолій Олексійович, Радіоастрономічний інститут НАН України, завідувач відділу космічної радіофізики; Захист відбудеться “26” грудня 2007 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.02 Харківського національного університету імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Зоряні системи - це гравітаційно-звязані групи зірок, що мають спільне походження і розвиток. Суттєві труднощі виникають при опису складних зоряних агрегатів, які містять менш масивні структури і складаються з зірок і субзірок, що еволюціонують. Найважливіші з них: модель первинної фрагментації, яка описується спектром мас неоднорідностей; еволюційні моделі зірок і субзірок, які дозволяють прослідкувати, в залежності від їх початкової маси і елементного складу, подальші еволюційні зміни їх маси, радіусу, світності (або ефективної температури) та інших важливих фізичних характеристик. Спостережних даних для обчислення сумісного спектру мас зірок і субзірок не було. · вирішення проблеми визначення вірогідних значень основних параметрів космічних тіл дає змогу проводити комплексні оцінки основних характеристик зірок, які знаходяться на головній послідовності, і субзірок, що знаходяться на стадії охолодження; дозволяє прослідкувати послідовну зміну мас зірок у ланцюгу ключових еволюційних стадій: протозоря - зоря головної послідовності - гігант - зоряний залишок;Показано залежність просторової густини зірок від галактичної відстані (до 110 кпк), диференціальні функції розподілу мас зірок, субзірок і екзопланет, які аналізуються. У підрозділі 1.2 “Закономірності між параметрами компонентів зоряних систем, що еволюціонують” наводяться дані про обчислені і виміряні прямими методами характеристики найближчих зірок (маси, радіуси, спектри, металічності і ІЧ-потоки випромінювання). У цьому ж підрозділі проводиться аналіз установлених звязків між параметрами зірок, що еволюціонують (найважливіші з них: залежності “маса - спектр”, “поверхнева яскравість зірок - колір”, “маса протозірок - початкова зоряна маса”, “маса білих карликів - початкова зоряна маса”, “час горіння водню - маса зірок нульового віку”), між динамічними параметрами зоряних систем, що еволюціонують (залежності числа зірок від часу життя зоряного скупчення і повної втрати кутового моменту зоряної системи від її маси і галактоцентричної відстані). Використовуючи їх, вираз Гуревича-Левіна [1] (для темпу випару космічних тіл однакових мас) та звязок між усіма числами космічних тіл певної маси і спектром мас, був одержаний загальний вираз для спектру мас, який залежить від часу динамічної еволюції системи, часу власної еволюції компонентів зоряної системи, часу повного розпаду системи td, спектру мас космічних тіл нульового віку . Одержані раніше і в даній роботі статистичні співвідношення для зірок диску Галактики між їх масою, світністю, темпом зоряного вітру і часом життя на головній послідовності (розмірність якого - роки), дозволили скласти систему рівнянь, рішення якої дозволило одержати оцінку максимальних мас зірок диску Галактики - ? 150m8.В роботі розвязано проблему виявлення статистичних закономірностей у відокремлених зоряних системах, включаючи сонячні околиці. Менше зверталося уваги застосуванню апарату теорії ймовірності і математичної статистики для аналізу еволюційних процесів в зоряних системах і їх складових. Для розвитку цього напрямку запропоновано комплекс статистичних методів з використанням графів, що дозволило розробити статистичну теорію розвитку зоряних систем, які утворюються шляхом каскадної фрагментації, у склад яких входять зірки і субзірки, що знаходяться на різних стадіях еволюції. За допомогою розробленої методології виявлено загальні статистичні звязки між основними характеристиками остигаючих субзірок і зірок головної послідовності; встановлено залежності темпу остигання і тривалості горіння водню від їх мас нульового віку. Вперше проведено теоретичні розрахунки спектру мас компонентів зоряної системи в залежності від її віку з урахуванням дисипації зірок і субзірок та зоряної еволюції.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ