Статеві особливості структурно-функціональної дизрегуляції репродуктивної функції та стрес-реактивності при експериментальному пренатальному стрес-синдромі - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук СТАТЕВІ ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДИЗРЕГУЛЯЦІЇ РЕПРОДУКТИВНОЇ ФУНКЦІЇ ТА СТРЕС-РЕАКТИВНОСТІ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПРЕНАТАЛЬНОМУ СТРЕС-СИНДРОМІНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Ткачук Світлана Сергіївна, Буковинський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри фізіології Офіційні опоненти: доктор медичних наук, член-кореспондент НАН і АМН України, професор, заслужений діяч науки і техніки України Резніков Олександр Григорович, Інститут ендокринології та обміну речовин ім. Захист відбудеться 28 вересня 2007 р. о 14 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я Горбачевського МОЗ України (46001, м.Тернопіль, Майдан Волі, 1) З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Горбачевського МОЗ України (46001, м.Тернопіль, вул.Активне вивчення ролі епігенетичних факторів у порушенні програми індивідуального розвитку організму дозволило вивести пренатальний стрес на одне з перших місць серед причин подібної патології. Не спричиняючи макроанатомічних змін, стрес, якого зазнають вагітні самки упродовж останньої третини вагітності, призводить до численних нейрохімічних, ендокринних, імунологічних та патобіохімічних порушень, сукупність яких прийнято називати синдромом пренатального стресу (А.Г. Всупереч значному прогресу неонатальних технологій та достатньо обширному спектру діагностичних можливостей, своєчасний діагноз синдрому пренатального стресу майже не здійснюється, а констатація віддалених його наслідків, на жаль, не дозволяє ефективно їм протидіяти. Принципові відмінності функціонування систем життєзабезпечення за умов патології в осіб різної статі (П.А.Вундер и др., 1999; Н.Д.Носенко, 2006; М.Р.Хара, 2006) спонукають до пошуків ендогенних механізмів більшої витривалості тієї чи іншої статі до коливань ендо-та екзогенного характеру, адже відомі на сьогоднішній день статеві особливості реагування, на жаль, не дозволяють віднайти надійні фізіологічні засоби посилення резистентності до дії несприятливих чинників. Виявлено наявність статевого диморфізму вмісту та розподілу в лімбіко-гіпоталамічних структурах мозку циклічних нуклеотидів та продемонстровано фемінізуючий вплив пренатального стресу на вміст ЦГМФ у перегородці мозку самців, втрату статевого диморфізму вмісту ЦАМФ, ЦГМФ і циклазного індексу в медіобазальному гіпоталамусі та мигдалеподібному комплексі.Синдром пренатального стресу відтворювали шляхом одногодинної жорсткої іммобілізації самок на спині з 15-го по 21-й день вагітності. Вміст ЛГ та тестостерону в самців із синдромом пренатального стресу не відрізняється від відповідних показників у контрольних тварин. Пренатальний стрес не міняє конститутивного вмісту гормонів, а мусцимол у самок із синдромом пренатального стресу підвищує рівень естрадіолу та прогестерону, однак приріст естрадіолу в порівнянні з контрольними самками менш значний. Пренатальний стрес у самців спричиняє зростання вмісту ЦГМФ, а в самок - зниження вмісту ЦАМФ та збільшення циклазного індексу. Натомість у самок більш чутливим до пренатального стресу виявився медіобазальний гіпоталамус, де вміст ЦАМФ та ЦГМФ знизився, циклазний індекс зріс, а в самців виявлено лише підвищення вмісту ЦАМФ.Активація ГАМКА-рецепторів мусцимолом збільшує вміст у плазмі крові лютропіну та тестостерону у 2 рази та 1,4 раза відповідно, а ГАМКБ-рецепторів баклофеном - знижує вміст даних гормонів в 1,3 та 1,9 раза відповідно. Пренатальний стрес зменшує вплив мусцимолу на секрецію естрадіолу, не впливає на його ефекти щодо прогестерону та посилює ефекти баклофену, який, на відміну від контролю, знижує рівень не лише прогестерону (у 2,8 раза), але й естрадіолу (в 1,3 раза). Пренатальний стрес повністю фемінізує вміст ЦГМФ у перегородці мозку самців та призводить до втрати статевого диморфізму вмісту обох циклічних нуклеотидів і циклазного індексу в медіобазальному гіпоталамусі та мигдалику. У самців пренатальний стрес спричиняє стійке зниження активності глутатіонпероксидази в трьох із чотирьох досліджених структур мозку; у самок модифікуються: всі досліджені показники в преоптичній ділянці, активність супероксиддисмутази і глутатіонпероксидази в медіобазальному гіпоталамусі, вміст дієнових конюгатів у мигдалику, що свідчить про статевий диморфізм реагування даних показників на пренатальний стрес.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ