Стародавня римська цивілізація - Реферат

Стародавня римська цивілізаціяРим за переказом, був заснований у VIII ст. до н. е. нащадками Енея - Ромулом і Ремом. Після царського періоду (VШ-VI ст. до н. е.) Рим був аристократичною республікою, історія якої протягом V-IV ст. до н. е.супроводжувалася війною плебеїв і патриціїв, у результаті якоъ плебеї отримали значні політичні завоювання. З-поміж богів були божества і демони різного рангу, у тому числі божества окремих індивідумів, сімей, родів і племен - Лари, Пенати, Вести, Нани; боги і демони землеробства і скотарства - Сільван, Фавн, Вертумі та Помона, Сатурн (спершу бог посівів, а далі ототожнений з грецьким Кроносом), Марс (спочатку рослинний демон, надалі - божество племені латинян, а потім - бог війни), Юпітер (бог неба, клятв і угод), який став головним божеством у Римі разом із Марсом і Квіріном (генієм сабинського племені). У середовищі плебеїв особливо вшановувалися божества, повязані з землеробством, - Церера, Лібер та Лібера; пізніше па перший план вийшли Юпітер, Юнона та Мінерва, з якими починав відчуватися грецький вплив, що яскраво виразився в культі Аполлона та Артеміди-Діани. Римлянин в юридичному порядку вимагав сприяння від божества у тих чи інших життєвих, справах.Особливості давньоримської культури визначили риси її. творців: тверезість їх світосприймання, практичний склад розуму. У Римі цінували вчених, поетів, акторів грецького походження, а грецька скульптура (в оригіналах і копіях) прикрасила всі багаті будинки і площі міста. Рим сприйняв і деякі течії грецької філософії (епікуреїзм, стоїцизм), визнавав важливість освіти, та римляни при цьому більше цікавилися практичним застосуванням наук, а не їх теорією. Як образно зазначив Цицерон, греки вивчали геометрію, щоб пізнати світ, а римляни - щоб вимірювати земельні ділянки. У римлян виявився блискучий інженерний хист, яким вони великою мірою зобовязані етруській культуриМаючи своїм попередником воскові посмертні маски, скульптурний портрет спочатку характеризувався протокольною точністю, а надалі передавав складний духовний світ людини. У Римі розвивалося мистецтво рельєфу, мозаїки і декоративного живопису. В провінціях були створені яскраві памятки живопису і скульптури (фаюмський портрет в Єгипті та ін.). Римляни не були театралами, як греки, хоча мали таких блискучих драматургів, як Плавт. Щоправда, його пєси відповідали масовим смакам, адже головним героєм його комедій був вигадливий раб, що зазвичай допомагав синові господаря дурити його скупого батька.Ясперс стосовно періоду з VIII до III ст. до в. е. в історії стародавніх цивілізацій, які існували на території від Тихого океану до Атлантики, означає своєрідний вододіл між віковою інерцією традиціоналізму й усвідомленням можливостей власних вибору та відповідальності. Саме в лоні стародавніх цивілізацій лід час того унікального за своїм розмахом духовного бродіння, яке вирізняє 1 тис. до н. е., відбулася поступова відмова від некритичного визнання мудрості традиції, беззастережного підпорядкування досвідові попередніх поколінь. Виникли конфуціанство і даосизм у Китаї, буддизм і джайнізм в Індії, зороастризм в Ірані, етичний монотеїзм пророків у Палестині, філософські школи в Греції; • були написані основоположні священні канонічні тексти - "Луньюй" ("Бесіди і судження") Конфуція, "Про шлях до доброчесності" Лао-цзи, "Авеста", Старий Завіт, Бенареська проповідь Будди, Коментарі до "Упанішад" та ін.

Зміст

1. Римський пантеон

2. Прагматичний геній римлян

3. Римське мистецтво

4. Осьова доба

Список використаної літератури

1. Римський пантеон