Аналіз змін у чисельності українського населення на основі даних переписів СРСР та незалежної України (2001 р.). Розгляд історичних подій, що викликали демографічні "провали". Сучасні проблеми скорочення народжуваності, малодітності та старіння населення.
Старіння населення як соціально-демографічна проблемаПротягом історичного розвитку людям доводилося безліч разів зіштовхуватися з економічними й соціальними потрясіннями, куди більше важкими, чим українські реформи 1990-х років, часом такі потрясіння різко порушували нормальний хід відтворення населення, але вони не руйнували головних демографічних механізмів і не змінювали основних принципів демографічної поведінки. На відміну від розвинутих країн, де почалась депопуляція, але не йдеться про демографічну кризу, тому що зменшення чисельності населення певною мірою компенсується підвищенням якості населення (збільшенням його суспільно-економічного й демографічного потенціалів), в Україні відбувається деградація якості населення. Розглянемо передумови виникнення демографічної кризи в Україні, проаналізувавши зміни у чисельності українського населення на основі даних Всесоюзних переписів населення СРСР 1926, 1939, 1959, 1970, 1979, 1989 років та Всеукраїнського перепису населення 2001 року, а також відмітимо історичні події, що викликали демографічні «провали» того часу. У національному складі СРСР українців нараховувалось 31 194,976 тис. осіб (21% всього населення) [3,312]. Після «чищень» у статистичному відомстві був проведений Всесоюзний перепис населення СРСР 1939 року, що показав більш високу чисельність населення - 170 млн. осіб.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
