Узгодження християнської теології, спертої на доктрини аристотелізму, неоплатонізму з новими досягненнями науки й панівної моралі - одна з основних рис розвитку філософії в епоху Нового часу. Філософська система Р. Декарта і картезіанська революція.
Філософія як загальне пізнання, зазначає Бекон, стосується віри, природи й людини. Люди проявляють певні пізнавальні схильності: навіть філософи відрізняються тим, що одні звертають увагу на загальне, спільне в речах, а інші - на окреме, одиничне. Цікаве трактування категорії природа: тут неодмінно доходимо висновку, що природа ототожнюється з відчуттями, які пізнають дійсність, хоч Бекон наголошує на їхній субєктивності, повязаній з оманами роду й печери. Бекон не заперечує авторитету Одкровення і водночас унезалежнює принципи релігії від людського розуму, вважає, що людина прагне ідеалу, а він не сумісний з безбожництвом. Філософ розрізняє різновиди знаків: сигнали, властиві тваринам; позначки природні і мимовільні, придумані людиною для себе; власне природні позначки для інших; мимовільні знаки у власному значенні слова, що зумовлені не природою, а «встановлені» (приміром, національні мови); знаки в ролі позначок для самого дослідника, а не інших людей; знаки знаків, або універсали.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
