Процес становлення й розвиток мережі єзуїтських шкіл на українських землях. Вивчення складу учнів, стану освіти. Окатоличення, зречення від рідної мови та батьківської віри. Духовне життя Речі Посполитої. Видатні українці, випускники єзуїтських шкіл.
Аннотация к работе
Міністерство освіти та науки,молоді та спорту Національний педагогічний університетКурс Української держави на інтеграцію до загальноєвропейських структур, який є одним із важливих орієнтирів нашого сучасного розвитку, вимагає глибокого вивчення історії та культури країн Західної Європи, їхнього впливу на Україну. Тому досить важливим є дослідження історії ордену єзуїтів, діяльність якого була невідємною складовою життя України XVI-XVII ст. Метою є прослідкувати процес становлення й розвиток мережі єзуїтських домів і шкіл при них на українських землях Польської провінції, склад учнів, стан українськой освіти на той час.Важливе місце відводила школі в духовному житті тодішньої Речі Посполитої католицька церква. У середині XVI ст. у Речі Посполитій починають організовувати свої школи єзуїти - члени ордена Ісуса як одного з найбільш впливових орденів католицької церкви. Єзуїтські школи (колегіуми) засновувались у великих містах, особливо там, де було багато прихильників реформаційних ідей. Освіта була безкоштовної, що сприяло поширенню освіти: багато українців отримали змогу навчатися в західноєвропейських університетах. Бажаючих отримати освіту було настільки багато, 17-18 ст. при колегіях виникають конвікти (інтернати) для незаможної шляхетської молоді; вони існували в Камянці (1614-72, 1714-73), Острозі (1640), Львові (1709), Луцьку (1752), Кросні (1766), Вінниці (1754), Кременчуці (1749-50).У 18 ст. на базі шляхетських конвіктів були відкриті платні рицарські академії для синів магнатів та заможної шляхти у Львові (1749) та Острозі (1751).Ці дяки вчили дітей або коло церкви, в школі, або дома в заможних людей, що спеціально брали їх до себе для навчання свої дітей. Дяк повинен був не тільки вчити дітей, а й переписувати книги, був і переписувачем; як людина освічена, очевидно, виконував і всякі інші справи як приватного, так і громадського характеру, згідно з вимогами часу та обставин того оточення, де йому доводилося працювати. Існували школи при монастирях, але їх було занадто мало, викладачів не вистачало й науки, які були потрібні в суспільстві в той час в цих школах не існувало. Вони мали кваліфікованих викладачів, вимагали від учнів розмовляти латинською мовою, яка била так потрібна на Заході у Вищих учбових закладів, тому що ця мова на той час була мовою науці. З поодиноких осіб у справі утворення шкіл уславився князь Костянтин Костянтинович Острозький, що заснував кілька шкіл на Волині, а з його шкіл найбільш відома Острозька академія.Головний висновок можна відокремлювати в особливу увагу: вплив системі є. шкіл на вищу освіту України. Правовірні православні українці бачили відтік православної молоді заради освіти на Заході, бажання шляхти навчати своїх дітей в Західних університетах. Тому що є. школи були на той час кращій освітою. Вони були прихильниками мякого, гуманного ставлення до вихованців й отримання середньої освіти було безкоштовне й був відкритий доступ до європейської освіти. Враховуючи те, що в Україні не було вищої освіти, а середня була або недоступної або безсистемною є. школи були справжнім виходом для багатьох сімей.