Становлення та розвиток українського телебачення як засобу масової комунікації - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВРобота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і туризму України, м. Поплавський Михайло Михайлович, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри державного управління Горпенко Володимир Григорович, Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01601, м.Винайдення писемності, телеграфу, телефону, радіо, телебачення знаменують важливі етапи у розвитку людського суспільства. Зясування актуальних питань історії та сучасної практики українського телебачення стало предметом дисертаційних досліджень М. В полі зору дослідників перебувають проблеми інформатизації суспільства, захисту українського „телепростору”, осмислюється суспільна природа та економіка телебачення, його освітні, виховні, розважальні функції. Відповідно до завдань в дисертаційній роботі застосовано: аналітичний метод для узагальнення даних, отриманих з історичної, філософської, соціологічної літератури; історико-хронологічний метод для розкриття понять „телебачення”, „українське телебачення”, „комунікація”, що передбачає конкретно-історичний аналіз їхнього змісту і повязаної з цим проблематики, її історичного й соціально-культурного розгортання; історико-порівняльний - для характеристики розвитку українського телебачення як засобу масової інформації та комунікації в контексті соціокультурних процесів досліджуваного періоду. · уточнити ключові поняття: „телебачення”, „українське телебачення”, „комунікація”, „масова комунікація”, „засоби комунікації”;В дисертації розглядається сутність термінів „телебачення”, „українське телебачення”, „комунікація”, „масова комунікація”, „засоби масової комунікації”, „телебачення як засіб масової комунікації” тощо. Відтак Маклюен розглядає історію людської цивілізації як результат розвитку засобів масової комунікації, до яких він відносить мову (письмо і мовлення), друк, телебачення, компютерні системи тощо. Телебачення (телевізія, від лат. tele - далеко visio (візіо) - бачу) - найпопулярніший засіб масової інформації та комунікації ; один з різновидів (поряд з кіно та відео) екранного мистецтва. 1 травня 1955 р. було введено в дію Харківську студію телебачення (другу в Україні); 25 серпня 1956 р. розпочала роботу Донецька студія телебачення; 1 жовтня вийшла в ефір перша передача Одеської телестудії; 24 грудня 1957 р. стала до ладу телевежа на Високому Замку у Львові, 30 квітня 1958 р., розпочало роботу Дніпропетровське телебачення; 2 липня був введений в дію програмний телецентр у Луганську. Наступний крок у цьому напрямі - це прокладання магістралей звязку (радіорелейних та кабельних ліній) і введення в дію нових телевізійних ретрансляторів (РПС), які замкнули телебачення в Україні в єдину систему - географічно українського (тільки географічно) телебачення.ХХ ст.); етап консолідації засобів телевізійного звязку в українському просторі (60-і - середина 80-х рр); етап розвитку діалогової форми телекомунікації на українському телебаченні (1986-1989 рр.); етап структуризації державного телебачення як засобу масової комунікації в першій половині 90-х рр.; етап утвердження національного телебачення як засобу масової комунікації в другій половині 90-х рр. Період 1986-1989 рр. характеризується діалоговою формою телекомунікації на українському телебаченні, що було викликано новою політичною атмосферою так званої „перебудови”. Станом на 1999 р. до структури системи національного телерадіомовлення України входили 25 державних регіональних телерадіокомпаній, Національна та близько 300 недержавних теле-і радіокомпаній, Концерн радіомовлення, радіозвязку, телебачення (РРТ), які забезпечували доставку сигналу (25 регіональних телепередавальних центрів), і кілька центрів потужного радіомовлення, а також студія “Укртелефільм”. Закономірностями розвитку електронного телебачення в Україні як засобу масової інформації та комунікації можна вважати: телефікацію України в контексті реалізації в всесоюзної пропаганди і агітації; консолідацію засобів телевізійного звязку у мережу регулярно діючих програмних телецентрів; поява діалогової форми телекомунікації. Тенденції в розвитку українського телебачення як засобу масової комунікації періоду незалежності простежуються в реструктуризації державного телебачення у цілісну національну систему, що характеризується виникненням недержавних телерадіокомпаній; утвердженням самостійної цільної мережі національного телебачення як засобу масової комунікації; практикою інтерактивного опитування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ