Становлення та розвиток українознавчих досліджень у системі університетських центрів і провідних наукових організацій Наддніпрянської України (остання чверть ХIХ ст. – 1917 р.) - Автореферат

Становлення та розвиток українознавчих досліджень у системі університетських центрів і провідних наукових організацій Наддніпрянської України (остання чверть ХІХ ст.Науковий керівник: доктор історичних наук, професор СЕРГІЙЧУК Володимир Іванович, професор кафедри давньої та нової історії України, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка література культура українознавчий Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор ВЕРБА Ігор Володимирович, професор кафедри історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидат історичних наук, старший науковий співробітник ГИРИЧ Ігор Борисович, завідуючий відділом „Джерела з історії України ХІХ - початку ХХ ст.” Інституту української археографії та джерелознавства ім. Захист відбудеться “15 ”червня 2005 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 при Центрі українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м.Становлення українознавства як наукового напрямку й навчальної дисципліни відбувалося в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., а отже саме цей період важливий для вивчення й узагальнення. У цей час гуманітарні науки в Україні набувають яскраво виражених національних рис, тяжіють до певної комплексності, системності, набираючи загалом українознавчого характеру. Вищі навчальні заклади, провідні наукові організації на території Наддніпрянщини активно здійснюють дослідження в різних галузях українознавства. Актуальність цього дослідження визначається тим, що для розвязання проблем зміцнення національної самосвідомості і самоповаги народу, розвитку й пропагування української науки і культури, виховання національної інтелектуальної еліти нині знадобиться досвід наукової роботи попередніх поколінь українознавців. Мета роботи - відтворити на основі грунтовного і критичного аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел і наукової літератури цілісну картину процесу становлення і розвитку українознавчих досліджень у Наддніпрянській Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. у контексті поступу української національної науки і культури, формування головних наукових товариств як українознавчих осередків, тобто висвітлити розвиток наукового українознавства у системі вищих навчальних закладів і наукових організацій того періоду.У першому - „Теоретико-методологічна основа дисертації” окреслено теоретико-методологічні засади дослідження, розглянуто концептуальне бачення українознавства, розкрито основні стрижневі поняття дисертації: українознавство, україністика, українознавчі дослідження. Національна революція 1917-1921 рр. в Україні дала змогу українознавству вийти на державний рівень і отримати офіційну підтримку з боку влади. Єфремов у посібнику „Українознавство” (К., 1920) назвав українознавство „наукою про наш рідний край”. З початку 30-х рр., коли у радянській Україні остаточно утвердився сталінський тоталітарний режим і було згорнуто процес українізації, українознавство і його інституції зазнали жорстоких репресій: нищилися кадри, наукова база, зник з ужитку навіть сам термін „українознавство”. Під поняттям „українознавчі дослідження” автор розуміє наукові розробки, пошуки, студії, дослідження власне науковців-фахівців у окремих галузях української історії, філології (мовознавства, літературознавства і фольклористики), етнографії, географії, археології, правознавства, економіки, мистецтвознавства та інших наукових дисциплін, що безпосередньо стосуються України та українського народу у всезагальному їх розвитку.У висновках підведені підсумки дослідження, що виносяться на захист: - встановлено, що наявна джерельна база дослідження представлена різноманітними за формою і характером документами та матеріалами. зясовано, що остання чверть ХІХ - початок ХХ ст. характеризуються процесом становлення і активним розвитком україністики та українознавчих досліджень, їх остаточним ідейно-концептуальним і організаційним оформленням. Важливу роль у цьому складному процесі відіграли університетські центри Наддніпрянської України того часу - Університет св. Саме в цих вищих навчальних закладах активно розгортаються українознавчі дослідження, що в тих чи інших університетах через певні обставини (насамперед політичні) мали різний рівень розвитку і деякі особливості. доведено, що одним з найбільших центрів розвитку українознавчих студій того часу був Університет св.

Основний зміст дисертації