Становлення та розвиток системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні (XIX – початок XXI століття) - Автореферат

Інститут спеціальної педагогіки АПН УкраїниАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Роботу виконано в Інституті спеціальної педагогіки АПН України Науковий керівник - доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Засенко Вячеслав Васильович, Інститут спеціальної педагогіки АПН України, заступник директора з наукової роботи кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Кульбіда Світлана Вікторівна, Інститут спеціальної педагогіки АПН України, завідувач лабораторії жестової мови З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України (04060, м.Важливе місце в цьому контексті належить питанням навчання і виховання дітей з порушеннями слуху, оскільки особливості поступу вітчизняної сурдопедагогіки, цілісний, науково-обґрунтований підхід до аналізу особливостей становлення та формування її теорії і практики на різних етапах історії мають вагоме значення для вдосконалення та подальшої розбудови цієї галузі. Слід зазначити, що історично теорія та практика навчання обох категорій дітей з порушеннями слуху - глухих і дітей зі зниженим слухом - виникли та розвивалися по-різному. По-іншому склалася історія розвитку теорії та становлення практики навчання і виховання дітей зі зниженим слухом. Актуальність проблеми для дефектологічної науки і практики, а також її недостатня розробленість зумовили визначення теми дослідження - “Становлення та розвиток системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні (ХІХ - початок ХХІ століття)”. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на основі системного аналізу теорії і практики навчання дітей зі зниженим слухом відтворено генезис та визначено тенденції й особливості розвитку системи спеціального навчання цієї категорії дітей в Україні; на основі детермінованого аналізу конкретно-історичних обставин науково обґрунтовано періоди розвитку вітчизняної системи спеціального навчання таких дітей; зроблено науковий аналіз структури і змісту навчальної, виховної та корекційної роботи з особами, які мають зниження функції слухового аналізатора у кожний з періодів; визначено та обґрунтовано особливості розбудови вітчизняної системи навчання дітей зі зниженим слухом на сучасному етапі.У першому розділі - “Науково-теоретичні основи та передумови становлення системи навчання дітей зі зниженим слухом” - відтворено генезис науково-теоретичних підходів до проблеми розвитку дітей зі зниженим слухом і практичних передумов організації їх диференційованого навчання; охарактеризовано чинники, які спонукали до виділення окремої категорії дітей зі зниженим слухом, визначено суспільно-політичні, соціально-економічні та науково-педагогічні передумови реалізації ідеї диференційованого навчання дітей з різним ступенем зниження слуху, а також окремі фактори, що сповільнювали практичне становлення системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні. Оскільки таких великих закладів, як у Росії, в Україні на той час не існувало, а навчання глухих дітей практикувалося невеликими групами, виокремити учнів зі зниженим слухом серед них та узагальнити особливості їх розвитку й навчання було практично неможливо. ), маючи глибоке переконання щодо можливостей навчання дітей із порушеннями слуху (аж до вищих навчальних закладів), на практиці не мали широкої бази для дослідження, а відтак - і можливостей для реалізації диференційованого підходу до дітей з різним ступенем зниження слуху. Цей етап був надзвичайно важливим, оскільки під час реалізації всеобуча практично почала втілюватися ідея диференційованого навчання: насамперед, вживалися заходи, з метою охоплення всіх дітей зі зниженим слухом, на основі існуючих підходів, відокремлення від глухих та розумово відсталих, навчання в окремих класах, що давало змогу науковцям та практикам вивчати особливості їхнього розвитку та апробовувати методи їхнього навчання. У другому розділі - “Становлення системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні” - характеризуються особливості розвитку мережі закладів для дітей зі зниженим слухом в Україні, наводяться дані щодо якісних і кількісних змін в системі їхнього навчання та аналізуються науково-методичні засади освіти цієї категорії учнів.Відповідно до мети, концептуальних положень та завдань дослідження простежено ґенезу, визначено особливості й основні тенденції, проаналізовано вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на становлення та розвиток системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні, що дало підстави виділити такі періоди цього процесу: І період - від початку ХІХ ст. до 1917 року, який можна вважати початковим і характеризувати як період формування педагогічної думки щодо доцільності запровадження окремої системи навчання дітей зі зниженим слухом.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ