Становлення та розвиток системи народної освіти в Ірані - Автореферат

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРобота виконана на кафедрі педагогіки Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство науки і освіти України. Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Аніщенко Наталія Вікторівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра педагогіки, доцент кафедри. Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор Левківський Михайло Васильович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, кафедра педагогіки, завідувач кафедри; Захист відбудеться 27 червня 2006 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 14.053.01 Житомирського державного університету імені Івана Франка за адресою: 10008, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка (10008, м.Одним з найважливіших завдань сучасної педагогіки є глибокий аналіз історичної та наукової спадщини країн, що розвиваються, і на цій основі пошуки нових, найбільш ефективних напрямів, способів, форм, методів навчання та виховання підростаючого покоління. Однак, сучасна історико-педагогічна наука має вкрай мізерні відомості про педагогічну спадщину найдавніших світових культур Азії - Ірану, Індії, Китаю, Японії. Актуальність цього дослідження визначається тим, що педагогічна спадщина Ірану є найважливішою складовою частиною історії розвитку педагогічної думки народів Сходу. Актуальність, теоретична і практична значущість вказаних проблем, їхня недостатня розробка в педагогічній науці зумовили вибір теми дослідження: „Становлення і розвиток системи народної освіти в Ірані”. Вибір хронологічних меж дослідження (ІХ - ХХ ст.) зумовлено тим, що саме в ранньому Середньовіччі ідеї виховання й освіти в Ірані були системотворчими та визначили характер, принципи організації, зміст, форми, методи навчання і виховання підростаючих поколінь подальших епох.У першому розділі „Розвиток педагогічної думки та шкільної освіти в Ірані ІХ - ХІ ст.” виявлено обєктивні передумови формування іранської освітньої системи раннього Середньовіччя, головні напрями творчих пошуків основоположників педагогічної науки в Ірані: проблеми ідеалу виховання, шляхів досягнення цього ідеалу в освітньому процесі та визначення принципів, методів і форм виховання підростаючого покоління. Як показало дослідження, до основних чинників становлення цієї системи можна віднести поступове політичне та економічне звільнення Ірану від панування арабського халіфату, ослаблення централізованої деспотії як провідної форми державного управління в результаті потужного народного руху, збереження селянської общини як основи соціально-економічної структури суспільства поряд із розвитком та зростанням торговельно-ремісничих корпорацій, затвердження ортодоксального Ісламу (сунізму) як державної ідеології, поява мусульманської ортодоксальної системи „калам”, звязок іранського народу із своїми стародавніми культурними традиціями, що знайшли вираження в „шу убійе” - етнічному, національному рухові за знищення культурної монополії арабів, знайомство з досягненнями давньогрецької, сірійської, палестинської, індійської, середньоазіатської та ін. культур. Провідні педагогічні ідеї трактатів Ібн Міскавейха, Ібн Сіни, Насера Хосрова, „Братів Чистоти”, ал-Газалі та ін. полягали в обрунтуванні ідеалу виховання, визначенні категорій „освіта”, „виховання”, цілей, змісту, форм і методів навчання та виховання необхідних для вчительської професії. Незважаючи на те, що в світогляді великих іранців переплітаються елементи матеріалізму з релігійністю, їхні погляди на принципи, форми і методи процесу навчання та виховання мали прогресивний характер і набагато випереджали свій час. Ці школи, зокрема мактаби, були масовими, доступними для різних станів населення, мали змішаний характер, чітку структуру навчального процесу, відрізнялися різноманітністю методів викладання.Здійснений у дослідженні аналіз наукової літератури та історичних джерел дав змогу дійти висновку про те, що процес розвитку педагогічної думки та діяльності в Ірані можна поділити на три основні періоди: період раннього Середньовіччя, який збігся з владою арабського халіфату та звільненням країни (ІХ - ХІ ст.ст.), період поневолення тюркськими династіями (ХІІ - початок ХІХ ст.) та період боротьби перського народу за демократичні перетворення (середина ХІХ - початок ХХІ ст.). Протягом усього періоду розвитку педагогічної теорії і практики в Ірані були характерними: релігійний характер елементарної освіти з подальшим введенням елементів природничо-технічних дисциплін; становий характер навчальних закладів з поступовою їх спеціалізацією; недоступність освіти для жінок та нижчих прошарків населення. На розвиток освіти в Ірані у ІХ - ХХ ст.

Основний зміст дисертаційної роботи