Становлення та розвиток шкільної літературної освіти в Україні у 1918 – 1938 роках - Автореферат

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИРоботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор ПАСІЧНИК Євген Андрійович, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, професор кафедри методики викладання української мови та літератури. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор САМОЙЛЕНКО Григорій Васильович, Ніжинський державний педагогічний університет імені М.В.Гоголя, завідувач кафедри історії культури та зарубіжної літератури, декан філологічного факультету; кандидат педагогічних наук, доцент ЛІСОВСЬКИЙ Антон Михайлович, Житомирський державний педагогічний університет імені І.Я.Франка, доцент кафедри методики викладання української мови та літератури.Державна національна програма „Освіта” (Україна XXI ст.) визначила стратегію розвитку освітньої галузі в Україні, пріоритетні напрями та шляхи створення життєздатної системи неперервного навчання і виховання, які забезпечують формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості громадянина України, здатного до суспільного вибору та збагачення на цій основі інтелектуального й економічного потенціалу народу. На третьому етапі (2002 - 2003 рр.) здійснювався аналіз методичних концепцій О.Білецького, Л.Булаховського, А.Машкіна, визначались особливості розвитку шкільної літературної освіти в Україні у 1932 - 1938 роках, з метою виявлення динаміки процесу її становлення аналізувалися навчальні програми, підручники, формулювалися висновки наукового дослідження. шкільний літературний освіта Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на основі аналізу конкретно-історичних умов визначено й обґрунтовано етапи розвитку шкільної літературної освіти в Україні у 1918-1938 роках, виявлено особливості процесу становлення літературної освіти в цей період, а також характерні риси змісту навчання в тогочасній школі в Україні, з‘ясовано реальний внесок українських учених-методистів 20-х - 30-х років ХХ століття у процес становлення методики викладання української літератури. Наукові результати дисертації повідомлялися й обговорювалися в доповідях на звітних науково-практичних конференціях, на засіданнях кафедри методики викладання української мови та літератури Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (2000-2003 рр.), на засіданнях кафедри української літератури Глухівського державного педагогічного університету, на всеукраїнських науково-практичних конференціях “Формування національно свідомої особистості” (Київ, 2000 р.), „Зміст і структура шкільної літературної освіти” (Глухів, 2002 р.), „Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського зїзду працівників освіти” (Київ, 2002 р.). Окремі відомості з історії української методичної думки пропонуються в підручниках з методики викладання української літератури Т.Бугайко, Ф.Бугайка, П.Волинського (1950, 1952, 1955 років видання), нарисах з історії українського шкільництва (1905-1933) за редакцією О.Сухомлинської (1996), посібниках Є.Пасічника “Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах” (2000), колективу авторів за редакцією Н.Волошиної “Наукові основи методики літератури” (2002), у дисертації В.Стеценка „Методична спадщина Т.Ф.Бугайко” (1991), однак питання розвитку і становлення літературної освіти у 1918 - 1938 роках не були предметом спеціального вивчення.Процес становлення шкільної літературної освіти в Україні у 1918 - 1938 роках був дуже складним і неоднозначним, що зумовлювалося суперечливими суспільно-політичними обставинами. Значною подією в аспекті утвердження української літератури як навчального предмета в освітніх закладах було проголошення Центральною радою у 1918 році незалежності Української держави, що зумовлювало визначення змісту літературної освіти і вимагало проведення реорганізації освітньої галузі. У зазначених радянських програмах українська мова, до складу якої входила і література, вважалася найголовнішим навчальним предметом, центром освітнього процесу шкіл. Перші спроби теоретичного обґрунтування української методики викладання літератури зявилися на початку 20-х років ХХ століття і відіграли важливу роль у процесі методичного становлення вчителів-словесників. З 1923 року в школах України було запроваджено комплексне навчання, що вимагало розробки нових програм, нового вирішення питань методичного характеру, забезпечення школярів необхідними підручниками, які враховували б особливості вивчення літератури в середніх навчальних закладах.Роль історичного досвіду методики викладання української літератури в утвердженні шкільної літературної освіти на сучасному етапі розвитку нашої держави // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені Особливості розвитку шкільної літературної освіти, зумовлені функціонуванням комплексної системи навчання (1923 - 1928 рр.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА