Становлення та розвиток професійної підготовки фахівців з дошкільного виховання в Україні (кінець XIX – початок ХХ-го століття) - Автореферат

Національний педагогічний університет імені М.П. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукЗахист відбудеться "12 "жовтня 2000 р. о 16 30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.053.01 в Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Визначено чинники, які обумовили цей процес, розкрито особливості створення національної системи дошкільного виховання та підготовки педагогічних кадрів з урахуванням національно-демократичних перетворень в Україні. Результати дослідження свідчать про те, що наприкінці XIX - йа печатку XX ст. в Україні були закладені підвалини для створення самобутньої національної системи дошкільного виховання та підготовки педагогічних кадрів, її теоретичного обгрунтування та практичного використання на наступних етапах, зокрема, під час Української Народної Республіки. Дослідження дало можливість визначити і актуалізувати основні ідеї у вирішенні даної проблеми: демократизація навчального процесу, варіативність рівнів підготовки, діяльнісний підхід до здійснення загальної педагогічної та спеціальної підготовки, інтеграція загальнолюдських та національно-орієнтованих показників в зміст та характер підготовки педагогів.Сучасні умови державотворення в Україні, здійснення реформування економічних та соціально-культурних галузей життя, зокрема системи освіти, початковою ланкою якої є дошкільне виховання, актуалізують проблему ретроспективи становлення та розвитку системи підготовки педагогічних кадрів в Україні. Конституція України (1996 р.), Державна Національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття, 1994 р.), спрямовують педагогічний процес сучасних учбових закладів, зокрема, дошкільних установ на реалізацію ідей національного виховання в контексті загальнолюдських особливостей, обгрунтованих на глибокому осмисленні позитивного минулого, набутого українською педагогічною наукою та практикою. Звернення до витоків цієї проблеми, до періоду кінця ХІХ-го - початку ХХ століття, виправдано, оскільки, саме тоді найбільш інтенсивною була концентрація уваги і йшли пошуки розвязання цих завдань та започатковувалось становлення і розвиток дошкільних закладів в Україні, перших навчальних установ з підготовки педагогічних кадрів, що є важливою умовою для сучасного стану освіти. Вироблялося нове бачення проблеми в умовах капіталізації України, загострення інтересу до запровадження української національної ідеї, розуміння дошкільного дитинства як вирішального періоду розвитку людини. дошкільний виховання педагогічний Цей період був характерний і тим, що осмислення нових підходів відбувалося через врахування варіативності ініціативних педагогічних систем дошкільного виховання, різних поглядів на характер підготовки вихователів.У першому розділі "Соціально-педагогічні передумови започаткування та розвитку навчальних закладів з підготовки спеціалістів дошкільного виховання" (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) визначено соціально-економічні та соціально-культурні чинники, які обумовили виникнення і розвиток у визначений період суспільного дошкільного виховання в Україні і як наслідок - необхідність забезпечення його спеціалістами-вихователями. Характерною особливістю соціально-культурного розвитку України було зростання національної самосвідомості українців, їх прагнення до утвердження української національної ідеї, створення державності, збереження духовних цінностей. Русової, в кінці ХІХ та на початку ХХ ст. дошкільне виховання в Україні лише почало народжуватися і, в цілому, стояло на дуже низькому рівні, науковими орієнтирами в його розбудові стали ідеї та досвід роботи таких видатних представників "нових течій" у вихованні, як Ф. Різноступенева мережа дитячих дошкільних закладів, збільшення кількості дитячих садків, активізація теоретичних розробок у галузі навчання і виховання дошкільників актуалізувало проблему професійної підготовки вихователів для цих закладів, зокрема, дитячих садків різного спрямування, в тому числі національного. Лубенець дає класифікацію типів дитячих садків - міські, земські, народні, приватні та зазначає національну основу цих закладів, а саме: російські (великоруські, білоруські, українські), німецькі, польські, фінські, вірменські та садки інших національностей Росії.

Основний зміст дисертації