Становленням інституту правового моніторингу в Україні, аналіз теоретичних підходів до з’ясування його сутності та значення. Проблеми правового регулювання та практичної реалізації законодавства, напрями їх вирішення з урахуванням зарубіжного досвіду.
При низкой оригинальности работы "Становлення та розвиток інституту правового моніторингу в Україні: проблеми та перспективи", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Становлення та розвиток інституту правового моніторингу в Україні: проблеми та перспективи Петришина М.О., кандидат юридичних наук, доцент кафедри державного будівництва (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого)Актуальність проблематики підтверджується інтенсифікацією нормотворчої діяльності в Україні, що часто виявляється у наявності значної кількості дефектів її результатів, таких як безсистемність, неузгодженість, внутрішня суперечливість між окремими нормативно-правовими актами, законодавча неврегульованість певних суспільних відносин, недостатня наукова обґрунтованість законодавчих актів, їх невідповідність вимогам суспільного та державного розвитку, декларативність, техніко-юридична недосконалість тощо.Це виявляється у вживанні різних термінів: «моніторинг закону», «моніторинг законодавства», «моніторинг правозастосовної практики», «моніторинг правового простору (поля)», «моніторинг нормативно-правових актів» тощо. У свою чергу, юридична енциклопедія моніторингом називає регулярне спостереження за станом природних, технічних і соціальних процесів з метою їх оцінки, контролю, прогнозування [21, с. Добродумова, вирішення завдання щодо забезпечення оптимального стану правового простору повинно досягатися шляхом організації та вдосконалення системи моніторингу законодавства і правозастосовної практики, інвентаризації та систематизації всіх нормативно-правових актів держави. Враховуючи означене вище тлумачення слова «моніторинг», його традиційний зміст (спостереження та аналіз) автоматично розширюється за рахунок такого компоненту, як усунення виявлених у ході його проведення порушень законодавства, і передбачає у своєму складі стадії обовязкового виконання або врахування у подальшій нормотворчій діяльності результатів моніторингу [16, с. Отже, не зважаючи на термінологічні розбіжності, вважаємо, що правовий моніторинг як елемент правової системи суспільства є одним з інструментів забезпечення ефективності нормативно-правових актів та практики їх застосування, що дозволяє визначити сучасний стан законодавства (його якість), оцінити ефективність правового регулювання і зясувати причини, які гальмують або унеможливлюють досягнення поставлених правових цілей.Загалом, погоджуючись із думкою провідних вітчизняних теоретиків і практиків, які переконані, що саме зазначений вид моніторингу бере участь у реалізації практично всіх функцій правової системи (інтегративної, регулятивної, охоронної, комунікативної, правового стимулювання тощо), вважаємо, що правовий моніторинг є важливою умовою ефективного функціонування правової системи.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
