Становлення та розвиток музеїв художнього профілю України як культурно-освітніх закладів - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМЯТОК Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана у відділі історичного памяткознавства Центру памяткознавства Національної академії наук України і Українського товариства охорони памяток історії та культури. Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий співробітник Михайлина Любомир Павлович, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, генеральний директор кандидат історичних наук, Кепін Дмитро Володимирович, Музей історії міста Києва, учений секретар Захист відбудеться 12 січня 2016 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.252.01 у Центрі памяткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м.ХХІ ст. відсутні спеціальні історичні дослідження, які б докладно аналізували питання становлення та розвитку музеїв художнього профілю як культурно-освітніх закладів, не проведено досліджень динаміки розвитку освітніх форм, механізмів актуалізації та інтерпретації історичної, мистецької, культурної спадщини. Аналіз науково-теоретичної розробки проблематики в історіографії свідчить, що питання становлення та розвитку музеїв художнього профілю до цього часу не було предметом спеціального вивчення. Звязок роботи з науковими програмами, планами і темами Дисертація виконана в руслі пріоритетної тематики музеєзнавства і розвиває один з її наукових напрямів, передбачений планами роботи кафедри музеєзнавства та памяткознавства Київського національного університету культури і мистецтв. Мета дослідження - здійснити аналіз динаміки становлення та розвитку музеїв художнього профілю як культурно-освітніх закладів з кін. на підставі системної обробки різноманітних джерел провести комплексний аналіз розвитку культурно-освітньої роботи сучасних музеїв художнього профілю на рівні обласного підпорядкування, визначити тенденції, які характеризують їхню діяльність на початку ХХІ ст.;За проблемно-тематичним спрямуванням історіографія поділяється на 4 групи: 1) спеціальна література, наукові публікації, історичні праці з питань діяльності вітчизняних музеїв; 2) загальні праці та архівні матеріали з питань історії створення вітчизняних художніх музеїв, становлення та розвиток просвітницької діяльності; 3) наукові дослідження та монографії, які висвітлюють погляди музеєзнавців на роль і місце освітніх практик у діяльності музеїв художнього профілю; 4) комплексні узагальнюючі праці, в яких висвітлюються окремі питання роботи музеїв з аудиторією різного віку, специфіка сприйняття та інтерпретація творів образотворчого мистецтва, інноваційні форми культурно-освітніх практик. Питання масової науково-просвітницької діяльності музеїв СРСР, специфіка діяльності музеїв художнього профілю розглядаються у статтях і тематичних наукових збірниках. Сучасний період представлений дослідженнями аналітично-узагальнюючого характеру, в яких відображено нові зміни у культурно-освітній діяльності музеїв. Рудик висвітлено сучасні здобутки музеєзнавства, розглядаються напрями і перспективи культурно-освітньої діяльності музеїв у сфері роботи музеїв з відвідувачами різного віку, інноваційні освітні практики, досвід інтерпретації та популяризації мистецької спадщини в історичному, мистецтвознавчому, педагогічному, філософському аспектах. Музейні функції та принципи культурно-просвітницької діяльності музеїв художнього профілю розглядаються в контексті освітніх завдань музеїв.Бібліографічний список представляє собою дослідження вітчизняних та зарубіжних джерел з музеєзнавства, історії України, історії та теорії культури, мистецтвознавства, культурології, філософії, педагогіки, психології, соціології, архівні матеріали. У дослідженні вперше в історичній ретроспективі ґрунтовно проаналізовано і класифіковано історіографічну спадщину, повязану з проблемою становлення і розвитку музеїв художнього профілю як культурно-освітніх закладів (кін. Зясовано, що становлення та розвиток музеїв художнього профілю, як культурно-освітніх закладів в контексті загальносвітових тенденцій музеєзнавства, є історично сформованим явищем. Згідно з принципом історизму, визначено узагальнену періодизацію, за якою відбувалося становлення та розвиток музеїв художнього профілю як культурно-освітніх закладів в Україні: - до ХІХ ст. розвиваються процеси формування художніх колекцій. ХХ ст. з відкриттям публічних музеїв обумовлюється їх освітня роль в інтерпретації творів мистецтва, представлених у музейних експозиціях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ