Становлення та еволюція Афінського поліса (від занепаду Ахейської цивілізації до реформ Ефіальта і Перікла) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наукУ дисертації досліджено історію становлення та еволюції афінського поліса від занепаду ахейської цивілізації до реформ Ефіальта і Перікла. Зроблено висновок, що основними етапами на цьому шляху були криза патріархального общинного устрою і сінойкізм Тесея, першопочаткова законодавча реформа, тиранія Пейсістрата, реформи Клісфена. Наслідком повного розгортання цих процесів стало сформування поліса як громадянської общини, общини-держави, з іманентно властивими їй тенденціями аристократичними, олігархічними, демократичними, та навіть автократичними, репрезентованими в афінському варіанті тиранічним режимом. Вибір між ними на користь демократичного оформлення полісного устрою відбудеться лише в результаті напруженої боротьби, пафос якої й визначає основний зміст внутрішньополітичного розвитку впродовж перехідного періоду, від реформ Клісфена - до Ефіальта і Перікла. Ключові слова: афінський поліс, криза патріархального общинного устрою, сінойкізм Тесея, законодавча реформа Драконта і Солона, тиранія Пейсістрата і Пейсістратидів, реформи Клісфена, громадянська община, еволюція афінського поліса, перехідний період від реформ Клісфена до Ефіальта і Перікла. реформа афіни ахейський перікл“Європейськість” же визначається не стільки географічним розташуванням, скільки історико-культурними факторами (спільність історичної долі та схожість історичних альтернатив, що поставали перед європейськими народами на різних етапах їх розвитку; спільність чи схожість підгрунтя і, що не менш важливо, факторів, якими обумовлювалися в тій чи іншій мірі їх етно-соціальні риси, ментальні і, в найширшому значенні терміну, культурні особливості тощо). визначити стан висхідної бази, на якій після занепаду ахейської цивілізації починає сформовуватися поліс, а також основні етапи у процесі його становлення; на підставі комплексного аналізу джерел, із використанням порівняльно-історичного методу, реконструювати процес розкладу патріархального устрою в Аттиці; визначити зміст “сінойкізму Тесея”; дослідити сутність “Кілонової смути”, у контексті становлення афінського поліса; Обмеження верхньої хронологічної межі реформами Ефіальта і Перікла обумовлене визначенням сутності перехідного періоду в еволюції афінського поліса, коли визначилися основні колізії внутрішньополітичної еволюції Афін і коли народилися, змужніли та сформувалися як особистості майже всі політичні лідери афінського поліса, субєкти обєктивно обумовлених суспільно-політичних процесів, витоки яких знаходяться в пізньоархаїчній добі. Узагальнено і використано в процесі дослідження основні здобутки світової історіографії, в якій афінський поліс розглядається, головним чином, у контексті державно-правової історії Давньої Греції та окремих її періодів, у спеціальних працях теоретичного та фактографічного характеру, у звязку з вивченням окремих магістратур і, нарешті, у контексті становлення поліса як такого.Попри всю дискусійність “гомерівського питання” і потужний струмінь скептицизму щодо його історичності, ми виходимо з важливості й прикінцевої історичності свідчень цього джерела для гомерівського суспільства в широких хронологічних межах: від XI по VIII ст. до Р. Х. включно; саме для характеристики вказаних століть ми й залучаємо дані поем, а висновки, отримані в результаті їх аналізу, екстраполюємо на матеріал суто афінський. Колобової (остання присвятила спеціальні дослідження проблемі становлення поліса в Аттиці), поліс починають визначати без наголошення на його рабовласницькій природі, як громадянську общину, ідейно-політичним обгрунтуванням якої виступають ідеї громадянства, демократії та республіканізму. В Аттиці основними етапами на шляху становлення поліса були криза патріархального общинного устрою і сінойкізм Тесея, закони Драконта, реформи Солона, тиранія Пейсістрата і Пейсістратидів та, на завершення, реформи Клісфена. Традиційне ж сприйняття перетворень Клісфена як таких, що виформовують демократію в Афінах, грунтується на переоцінці впливу демократичної тенденції на розвиток тогочасного суспільства, тенденції, яка була іманентно властивою полісові будь-якому, вже з огляду на саму його общинну природу. Делегування “права на кров” общині, - захист общиною приватної власності і самих власників (тобто однієї частини суспільства від іншої), - позначало не тільки успіхи в подоланні пережитків патріархального укладу - це було й певним кроком до набуття афінською общиною нових ознак державності, до перетворення її на общину-державу, общину громадян, громадянську общину, поліс.

2. Основний зміст роботи