Становлення та діяльність Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології (кінець ХІХ – початок ХХІ століття) - Автореферат

Українська академія аграрних наук Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукДля українського суспільства, як і для світової спільноти в цілому, надзвичайно вагоме значення має ветеринарна медицина, та її складова - ветеринарна паразитологія, яка захищає людство від паразитарних хвороб, переносниками котрих є тварини. Одним із перших центрів наукової думки, формування науково-освітніх установ з ветеринарної паразитології в Україні є Харків: цьому сприяли природно-географічні, соціально-економічні та історико-культурні передумови. Тому актуальним є дослідження становлення й розвитку Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології, який розглядається в дослідженні як центр науково-освітньої думки в Україні, як місце зосередження діяльності в галузі ветеринарної паразитології. Дослідження є складовою частиною тематичного плану науково-дослідної роботи ДНСГБ УААН за темами: «Історія започаткування, становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні» (номер державної реєстрації 0102U001526), «Історія становлення та діяльності науково-дослідних і освітніх закладів аграрного профілю в Україні» (номер державної реєстрації 0107U003107) та ННЦ «ІЕКВМ» за темою: «Дослідити етапи розвитку та здобутки ветеринарної паразитології на Харківщині» (номер державної реєстрації 0107U011721). Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному: - вперше здійснено комплексне дослідження історії становлення й розвитку ветеринарної паразитології в Україні, зокрема на Харківщині; розкрито передумови формування наукової думки в галузі ветеринарної паразитології; визначено основні етапи розвитку ветеринарної паразитології в Харкові як історичний факт формування й розвитку науково-освітнього центру; досліджено взаємозвязок основних наукових напрямів ветеринарної паразитології; проаналізовано наукову спадщину харківських учених-паразитологів та визначено їхній внесок у розвиток ветеринарної гельмінтології, арахноентомології та протозоології в Україні та у світі; доведено вагому роль наукових товариств у розвитку наукових досліджень та освітній діяльності у галузі ветеринарної паразитології.У цей період наука, зокрема паразитологія, одержала нове теоретико-практичне усвідомлення, про що свідчать праці видатних зарубіжних вчених Ф. Третій період досліджень у галузі історії ветеринарної паразитології відзначається розширенням кількості публікацій щодо історичних аспектів розвитку організаційних структур у галузі ветеринарної медицини взагалі та паразитології зокрема, визначенням їхньої ролі в науці, освіті, суспільстві; розгортанням підготовки підручників та навчальних посібників з урахуванням історичних даних і нових досягнень у галузі паразитології; підвищенням уваги до історії паразитології в різних країнах; посиленням практичних заходів на засадах теоретичних розробок; вивченням фундаментальних понять, принципів, законів, методів і функцій ветеринарної паразитології та її напрямів. Отже, як показує проведений нами історіографічний аналіз змістовна спрямованість публікацій дослідження не дає цілісного уявлення про формування та розвиток Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології. Другий розділ «Розвиток дослідної справи у ветеринарній паразитології» висвітлює еволюцію терміну «паразитизм», розкриває особливості зародження ветеринарної паразитології на Харківщині, відтворює специфічні умови створення та діяльності кабінету паразитології при Харківському ветеринарному інституті й обґрунтовує внесок харківських учених у ветеринарну паразитологію, зокрема, розглядається роль провідних учених-паразитологів В. Я. У пункті 2.1.2 «Історичні передумови виникнення навчальної дисципліни «паразитологія» розглянуто місце освіти у поширенні знань з ветеринарної паразитології, удосконалення наукових і експериментальних досліджень та охарактеризовано доорганізаційний етап становлення дисципліни ветеринарна паразитологія.На підставі історико-наукового аналізу розвитку Харківського науково-освітнього центру з ветеринарної паразитології та застосування системного, когнітивного, структурно-функціонального, методологічного підходів було сформовано уявлення про центр як системне утворення, що поєднує в собі когнітивний складник (змістовний аспект ветеринарної паразитології, зокрема, гельмінтології, арахноентомології, протозоології, наукові методи, методики тощо), структурно-функціональний (організаційні структури та їх функції), соціально-комунікативний (наукові товариства, видання, різні форми формальної і неформальної взаємодії науковців та освітян між собою та із зовнішнім середовищем). Історіографічним аналізом установлено, що наявні джерела обмежуються описом процесу виникнення ветеринарної паразитології як науки, дослідженням процесів її диференціації, вивченням окремих моментів когнітивних, соціальних, організаційних аспектів.

Основний зміст дисертації