Становлення сучасних форм господарювання в сільському господарстві України - Курсовая работа

КУРСОВА РОБОТА З навчальної дисципліни «Політична економія» на тему: Становлення сучасних форм господарювання в сільському господарстві України ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Теоретико-методичні основи організації господарювання у сільському господарстві України 1.1 Методика та інформаційна база дослідження 1.2 Методи державного регулювання організації господарювання Розділ 2. Організація господарювання у сільському господарстві України, кооперативах та інтеграція агропромисловості 2.1 Характеристика стану фермерських господарств України 2.2 Практика організації господарювання у сільському господарстві України 2.3 Оцінка ефективності господарювання Розділ 3. В сучасних умовах питання забезпечення сталого розвитку аграрного сектора економіки набувають все більшої актуальності на тлі необхідності реалізації стратегічних завдань гарантування продовольчої безпеки країни, забезпечення високого рівня доходів сільськогосподарських товаровиробників і рівня життя селян. Послаблення державної підтримки, диспари-тет цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, невідповідний розмір податків - далеко не повний перелік зовнішніх факторів, що впливають на економіку сільськогосподарських підприємств. Стосовно причин, що обумовлені негативною дією внутрішніх факторів, то до них можна віднести зниження ефективності використання матеріально-технічних ресурсів, оперування консервативними методами управління підприємством, неясність стратегічної перспективи та ін. Водночас, за даними Організації з питань продовольства та сільського господарства ООН (РАО), загальна площа земель в Україні, придатних для землеробства, складає 41 35 5 тис. га, що становить 72% від загальної площі земель, з яких 86% - рілля, а кількість внесеного добрива дорівнює 18,1 кг/га. Однак, невикористання ефективних засобів ведення сільськогосподарського виробництва, визначених світовою практикою, недостатня увага держави щодо проблем села та аграрного бізнесу, хаотичний та невпорядкований характер розвитку зводять нанівець переваги наявних стратегічних переваг сільського господарства України. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: - привести методи державного регулювання організації господарювання ; - надати характеристику стану фермерських господарств України ; - визначити практику організації господарювання у сільському господарстві України; - дати оцінку ефективності господарювання; - розробити заходи щодо підвищення ефективності організації господарювання ; - привести перспективи розвитку спеціалізації фермерських господарств. Показник економічного ефекту від експорту продукції: ЕЕекс = Ввф - В екс (5) де ЕЕекс - показник економічного ефекту експорту; Ввф - гривневий еквівалент відрахувань у валютний фонд підприємства, який розраховується перерахунком валютної виручки (за вирахуванням обов’язкового продажу державі) у гривні по курсу на дату вступу валюти, грн.; Векс - повні витрати підприємства на експорт, які включають: витрати на виробництво та реалізацію продукції (реклама, маркетинг, транспорт, страхування, мито, збір тощо). Для прийняття обґрунтованого рішення по експорту продукції показник ефективності експорту ЕЕекс порівнюється з показником ефективності виробництва та реалізації продукції на внутрішньому ринку Евн: Евн = (6) де Евн - показник ефективності виробництва і реалізації продукції на внутрішньому ринку, грн./грн.; Оекс - об’єм експорту у внутрішніх цінах, грн.; Св.екс - виробнича собівартість товарів, що експортуються (витрати на виробництво); Вр.вус. Д = V2008/V2009 (12) де: Д - динаміка випуску продукції на експорт, V2009 - обсяг продукції, реалізованої в 2009 році, V2008 - обсяг продукції, реалізованої в 2008 році. Умовно це можна виразити так: (17) Ефективність розраховується за формулою: , (18) Де Е-ефективність, %; П - прибуток, грн.; В - витрати на виробництво, грн. 1.2 Методи державного регулювання організації господарювання Сучасний стан аграрного сектора економіки України має певні ознаки пореформеного періоду розвитку: спостерігається підвищення ділової активності його субєктів господарювання; третій рік поспіль зростає виробництво валової продукції сільського господарства; завершується реформування земельних і майнових відносин; закладено нормативно-правову базу для становлення ринку землі, а також для рівноправної діяльності підприємств усіх організаційно-правових форм власності та аграрного господарювання; напрацьовано компенсаційний механізм кредитування структур АПК; запроваджено страхування ризиків щодо вирощування основних зернових і технічних культур; формується інфраструктура аграрного ринку; економічна поведінка більшості сільськогосподарських структур сприяє їх адаптації до мінливого ринкового середовища. Досягнення європейських стандартів у цій сфері залежить також від втілення у систему державних регуляторів засад регіонального підходу до процесу відтворення агроресурсного потенціалу нашої країни. Узагальнюючи розгляд проблеми визначення критеріїв ефективності державного регулювання аграрного сект