Дослідження першого етапу становлення трудового законодавства у сфері правової регламентації, визначення санкцій трудового права. Проведення аналізу основних правових актів, що започаткували правову регламентацію системи санкцій трудового права.
При низкой оригинальности работы "Становлення санкцій вітчизняного трудового права: середина XIX ст. - початок XX ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Становлення санкцій вітчизняного трудового права: середина XIX ст.Хазяїн фабрично-заводського закладу мав право звільнити працівника до закінчення строку договору у зв’язку з невиконанням працівником трудових обовязків або у зв’язку з «дурною» поведінкою за умови попередження про це за два тижні (§ 3). Хазяїн фабрики й заводського закладу, який прийняв працівника з іншої фабрики без паспорта або квитка зобов’язаний був відшкодувати всі збитки від переходу такого працівника колишньому його хазяїнові, а також повернути йому стягнені штрафи та інші суми із цього працівника (§ 4). Правила передбачали, що умови щодо виконуваної роботи (предмет, строки, розмір оплати), а також розмір штрафних санкцій (наприклад, за несвоєчасне прибуття на роботу без поважної причини (§ 28) та інших відрахувань із договірної плати (наприклад, за самовільне відлучення від роботи (§ 39, 45), за відхилення від роботи, лінощі й нетверезу поведінку (§ 77), за невиконання норм виробітку (§ 78)), повинні бути застережені в контрактах, якщо робітники наймалися артілями, або ж у розрахункових книжках, якщо найм на роботу відбувався в індивідуальному порядку. Так, за псування інструментів, виданих робітникові, передбачалася повна матеріальна відповідальність за заподіяну шкоду незалежно від форми вини робітника (§ 67); за несвоєчасну виплату плати робітникові підрядник зобов’язаний був на користь робітника виплатити пеню в розмірі 1 копійки сріблом із кожного рубля за місяць, якщо інше не було передбачено сторонами в договорі (§ 68); якщо робітникові на виробництві заподіювалося тяжке каліцтво, внаслідок якого працівник визнавався калікою, підрядник зобов’язаний був виплатити такому працівникові подвійну оплату за весь строк найму; якщо працівник одержував легке каліцтво, то підрядник зобов’язаний був виплатити йому найману плату без усяких відрахувань (§ 60); якщо працівник гинув під час виконання роботи, то підрядник зобов’язувався виплатити сімї подвійну найману плату (§ 61). Положення також передбачало підстави для розірвання договору з боку наймача: недотримання наймачем умов видачі робітникам плати та їх відрахування; непосильне обтяження робітника роботою; небезпечні умови провадження робіт для життя й здоров’я робітника та ін.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
