Передумови і причини становлення санітарно-протиепідемічної роботи. Ознайомлення із необхідністю запобігання поширенню заразних інфекційних хвороб, боротьбі з епідеміями та епізоотопіями. Завдання та діяльність санітарно-профілактичних організацій.
При низкой оригинальности работы "Становлення санітарно-протиепідемічної роботи на Київщині у ХІХ столітті (1835-1886 рр.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ДУ “Український інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоровя України”, м.Мета - показати, як у ХІХ ст. почали проводити протиепідемічні заходи і запровадити санітарний нагляд у м. Показано, що в ХІХ ст. поширення епідемій, які призводили до великої смертності населення і незадовільної демографічної ситуації, змусили владу запровадити заходи щодо запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб, а також передбачити санітарний нагляд за якістю води, чистотою повітря, умовами виробництва і продажу продуктів харчування, видаленням сміття та нечистот тощо. Уже в ХІХ ст. прийнято відповідні правила, запроваджено посади осіб, які мали забезпечувати їх виконання, створено такі санітарно - профілактичні організації, як санітарні ради, виконавчі санітарні комісії, лікарсько-кураторні пункти.При цьому смертність від них була дуже високою: у 1879, 1881 рр. у відсотках до хворих вона становила відповідно: дифтерія - 39,7%, 34,7%; віспа - 30,8%, 26,2%; кір - 20,6%, 6,15; скарлатина - 16,7%, 9,6%; кашлюк - 14,7%, 11,9%; кривавий пронос - 23,4%, 10,0%; тиф - 13,8%; 19,9% (черевний тиф). Виявилося, що за даними звернень по медичну допомогу найпоширенішими захворюваннями виявилися малярія, яка найчастіше зустрічалася в ці роки в Черкаському, Київському, Радомишльському, Бердичівському повітах, і тифозні захворювання, а якщо їх обєднати з даними про поширеність усіх видів тифу, особливо з черевним, то ця пошесть перевершила всі види захворювань і була найбільше поширена в Київському, Чигиринському, Уманському і Таращанському повітах. Він зазначав, що розпорядження з цих питань і нагляд за їх виконанням при співпраці з місцевим медичним начальством і лікарями відносяться до обовязків губернаторів, губернських правлінь, міських і земських поліцій та керівників різних відомств і управлінь, яким було доручено здійснювати нагляд (ст. Крім названих осіб, до роботи в Комітеті могли залучатися й інші особи, які були б корисними своїми знаннями і впливом, як місцеві власники, духовні особи різних віросповідань, лікарі, орендарі, управителі маєтків тощо. На основі цих положень було опрацьовано проект Положення про влаштування санітарної частини в губерніях, повітах і містах, де ці положення були запроваджені [11].Поштовхом для становлення санітарно-профілактичної справи стала необхідність запобігання виникненню і поширенню заразних інфекційних хвороб, боротьба з епідеміями та епізоотіями. Основи протиепідемічної та санітарно - профілактичної роботи викладені у другій книзі Лікарського статуту - Статуті медичної поліції, виданому у 1857 р. Новим етапом у розвитку протиепідемічної та санітарної роботи стало опрацювання проекту “Положення про влаштування санітарної частини в губерніях, повітах і містах, в яких запроваджено положення про земські та міські заклади” і розробка на його основі проекту організації санітарного нагляду в м.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
