Становлення регіональних владних еліт в Україні - Автореферат

Національна академія наук УкраїниАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук Науковий керівник доктор соціологічних наук, професор Шульга Микола Олександрович, Верховна Рада України, народний депутат. Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук Донченко Олена Андріївна, Інститут соціальної і політичної психології АПН України, завідувач лабораторії кандидат соціологічних наук Міщенко Михайло Дмитрович, Український центр економічних і політичних досліджень ім. Захист відбудеться “23” грудня 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул.Дослідження регіональних реалій, врахування специфічних рис та інтересів регіональних еліт дозволяють зясувати моделі інтеграції цих субєктів внутрішньої політики у єдину структуру державної влади та стабілізації останньої, застосувати механізми підвищення якості та ефективності управління в регіонах, вчасно попереджувати деформацію влади на місцях та нейтралізувати ймовірність дезінтеграційних процесів. Українськими соціологами досліджувалася трансформація нових регіональних еліт України, моделі їх взаємовідносин з центром, еволюція форм організації елітних груп від регіональних кланів до трансрегіональних олігархій, трансформації їх політичної культури. Мета - дослідити процеси трансформації регіональних владних еліт України, окреслити роль та місце регіональних елітних груп в загальноукраїнській структурі влади, виявити моделі їх становлення та запропонувати засоби оптимізації регіональної політики в Україні. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвязанні важливого наукового завдання, повязаного з подальшим розвитком соціологічної концепції становлення та функціонування елітних груп українського суспільства, а саме: - вперше теоретично окреслено основні функції регіональних владних еліт на регіональному (означення цілей розвитку регіону та прийняття стратегічно важливих рішень; підтримка балансу існування та розвитку регіонального співтовариства; адаптація та реалізація політики центра у регіоні) та загальнонаціональному рівнях (репрезентація, захист та лобіювання інтересів регіональної спільноти у центрі; підтримка двосторонніх звязків; вплив або участь у процесі формування центральної еліти), а також запропоновано показники стабілізації процесів становлення та інституціоналізації елітних груп, які мають прояв у формуванні: 1) “ядра” владної еліти, яке обєднує у собі вищі прошарки, верхівку головних інститутів суспільства, 2) відповідних до їх статусу соціально-психологічних установок та норм політичної поведінки; визначено етапи процесів становлення регіональних владних еліт України та роль в них інститутів регіональної влади; означено регіони, в яких кадрові зміни владних еліт відбувалися під впливом політичної конюнктури, та визначено головні чинники кадрової дестабілізації - внутрішні (в Криму та на Львівщині в умовах ідеологічних змін нові ідеологічні форми розширяли канали проникнення до лав регіональних еліт представникам неелітних верств населення) та зовнішні (над Херсонщиною та більшістю областей Центру України Київ встановив свій контроль та здійснював добір регіональної еліти);У першому розділі “Аналіз категорій “владна еліта” та “регіональна владна еліта” у соціології” розглянуті соціологічні концепції основних шкіл теорії еліт: макіавеллістської (Г.Моска, В.Парето, Р.Міхельс), демократичного елітизму (Й.Шумпетер, К.Маннхейм, Дж.Сарторі), плюралізму еліт (Р.Даль), ліволіберальної (Ч.Р.Міллс), неоелітизму (Т.Дай, Х.Зіглер), а також концепції, що представлені у роботах М.Острогорського та М.Вебера. Ґрунтуючись на аналізі праць класиків теорії еліт, прослідковано еволюцію соціологічних підходів щодо критеріїв визначення владної еліти. Тенденція тяжіння еліти до того чи іншого полюсу відтворення призводить до дисбалансу, який автоматично підштовхує еліту до протилежного типу відтворення. Оскільки на пострадянському просторі в умовах трансформації особливе значення має інститут державної влади, регіональна владна еліта здебільше визначається соціологами як соціальна група, яка займає керівні позиції в інституті політично-адміністративного управління регіоном. Поетапно простежено трансформацію регіональних еліт від “регіональної вольниці” до періоду формування жорсткої ієрархії “центр - регіони”, який повязаний з початком інституціоналізації регіональної влади та регіональних еліт, інтегрованих у єдину владну вертикаль.

Основний зміст роботи