Етапи та напрямки дослідження партизанського руху, оцінка значення даного процесу в радянській та українській історичній науці. Особливості партизанських методів протидії фашистам, аналіз їх досягнень. Умови для організації диверсійної діяльності.
При низкой оригинальности работы "Становлення радянського партизанського руху в Україні (червень – грудень 1941 р.): загальний огляд проблеми", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Становлення радянського партизанського руху в Україні (червень-грудень 1941 р.): загальний огляд проблеми партизанський фашист диверсійнийПерші спроби дослідження руху Опору в Україні були здійснені у 1940-60-х рр., коли стало популярним друкувати спогади колишніх його учасників (саме в цей період народні месники постали перед читачами, як міфічні невразливі герої, які вдало і відважно боронили свій народ від нацистської навали). директивою Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) партійним організаціям прифронтової смуги була дана вказівка про створення в окупованих ворогом районах партизанських загонів і диверсійних груп для боротьби з частинами німецької армії, для розпалювання партизанської війни там, де це тільки можливо. Такі повідомлення, здебільшого, були вигадками авторів, але вони мали надихати населення на боротьбу Наприкінці 1941 р. радянським командуванням було розроблено і впроваджено на захоплених територіях спеціальні брошури, які містили інформацію щодо методів партизанської війни, користування своєю та ворожою зброєю, розпізнавання знаків ворожих солдатів і офіцерів, методів конспірації і навіть допитів військовополонених [11]. Загалом партизанський рух 1941 р. можна розділити на три складові: колишні винищувальні батальйони, які не були знищені та не саморозпустилися; воїни-ото - ченці, які уникли ворожого полону, але не змогли пробитися за лінію фронту; формування, створені партією та комсомолом, що відступаючи, залишали на окупованій території підпільні органи влади та партизанські групи. Строкачу про масове дезертирство і перехід бійців, за наближення фронту, до партизанів та до складу діючої армії (на 20 липня 1941 р. до армії прибули 18835 осіб, а до 1 жовтня військовим частинам передали 125 винищувальних батальйонів [14, 144]), вказував: «Вживаємо заходів щодо поповнення винищувальних батальйонів за рахунок непризовного контингенту, але це не ефективно, оскільки літні люди й підлітки, які вступають до загонів, не мають військової підготовки» [15, 126].
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
