Аналіз полоністичних студій у російській історичній науці наприкінці ХVІІІ - на початку ХІХ ст. Погляди на історію Речі Посполитої (Литви, Польщі, українських та білоруських земель, котрі входили до цього державного утворення) імператриці Катерини ІІ.
При низкой оригинальности работы "Становлення полоністичних студій в російській історіографії у першій третині ХІХ ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Становлення полоністичних студій в російській історіографії у першій третині ХІХ ст.Метою статті є аналіз становлення і розвитку полоністичних студій у російській історичній науці наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст., виявлення тих факторів, котрі зумовлювали розвиток історичних досліджень у Росії, простеження ідеологічних концепцій, основи яких були закладені у згаданий хронологічний період. Проаналізовані погляди на історію Речі Посполитої (Литви, Польщі, українських та білоруських земель, котрі входили до цього державного утворення) імператриці Катерини ІІ, висловлені у її праці "Записки касательно российской истории" та переважно М. Зроблено висновок, що на становлення полоністичних студій у російській історичній науці впливали політичні фактори, поділи Речі Посполитої, вказівки Катерини ІІ. Такі ідеї знайшли продовження в наступні періоди розвитку російської історичної науки, що може стати предметом окремого дослідження. The authors purpose in this article is to investigate the evolvement and development of the Polish studies as part of the Russian historical studies at the end of the XVIII and beginning of the XIX century; highlight factors, whereby the historical researches in Russia were conditioned, as well as follow up ideological concepts, which basis was laid just during the said chronological period.Автор зробив висновок, що в Росії до початку ХІХ ст. було зроблено досить багато для вивчення російської історії, підготовлено ґрунт для праці М. Карамзіна. Історія Речі Посполитої розглядалася ним перш за все з точки зору російсько-польського історичного суперництва, як важливий предмет вивчення військового протиборства Московської держави з Великим Князівством Литовським, пізніше з Річчю Посполитою та способом вирішення польського питання в Росії на початку ХІХ ст. Для позначення ворога в період Смути він вживав термін "ляхи" або "поляки", очевидно історик не вбачав суттєвої різниці між двома державами і не зважав на суть Речі Посполитої як конфедеративного державного обєднання, ототожнюючи Польщу і Литву як одну державу. Історик зображує Литву небезпечним агресором, підкреслив її чужість словянським народам, висловив думку, що Росія без сумніву загинула б, якби нащадки Вітовта мали б його розум і здібності [4, с.252]. Історик відкрито наголосив, що Литва і Росія не могли помиритися іншим шляхом як лише створивши єдину державу, цей кривавий спір міг закінчитися лише гибеллю однієї з держав [6, с.14].
План
Основний зміст дослідження
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
