Становлення політичного лідерства управлінської еліти в суспільстві перехідного періоду - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬНауковий керівник: Доктор соціологічних наук, професор, Соболєв Василь Олександрович, Національний університет внутрішніх справ, начальник науково-дослідної лабораторії Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, головний науковий співробітник кандидат філософських наук, Здіорук Сергій Іванович Захист відбудеться “28” вересня 2004 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.181.01 в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України за адресою: 01011, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України (м.Київ, вул.Кутузова, 8, кім.218).Політики та політологи констатують значне дистанціювання між населенням і владою, де остання інституціонально та у свідомості громадян уособлюється саме управлінською елітою державного та регіонального рівнів. Ріст дослідницького інтересу до даної проблеми не тільки в політології, але й у філософії, соціології, психології, правознавстві і науках про керування свідчить про те, що в періоди фундаментальних трансформацій у суспільстві і державі роль політичного лідерства стає винятково важливою, оскільки саме від його ефективності у великій мірі залежить якість відповідей на виклики, визначені часом. За науковою традицією, що склалася у політології, у разі дослідження політичного лідерства, його звичним обєктом є певна когорта політичних лідерів, видатних політичних діячів історії або сучасності. Останнє вимагає теоретично поширити розуміння про обєкт лідерства від одноосібних політичних лідерів до таких соціально-політичних угруповань як політичні еліти, тим більше, що у сучасній громадській свідомості уявлення про “владу” практично обєднало лідерів і еліту. На цьому етапі були сформовані окремі загальні положення про владу, демократію, політичного лідера, еліту та політичне лідерство.Перший розділ “Історичний розвиток уявлень про політичне лідерство, його місце і роль у суспільстві”, який складається із чотирьох хронологічно та концептуально повязаних між собою підрозділів, містить історико-порівняльний огляд виникнення та розвитку проблеми політичного лідерства у світовій та вітчизняній історії політичної думки від стародавніх часів до першої половини ХХ століття. Щоб якось опанувати таке становище, мислителі різних історичних епох запропонували цілу низку теоретичних схем, типологій, класифікацій та номінацій лідерів, еліт, лідерства. До них відносяться проблеми багатовікового визрівання ідей демократії, драматургія взаємовідносин між народом і владою, ефективні шляхи та засоби володарювання політичних лідерів і еліт. Цицерон робить важливий крок вперед у античній політології, розробивши республіканську модель державного устрою, де не народ повинен пристосовуватись до політика, а політик - до народу. Він першим у історії політології проблему “народ і влада” означив як динамічний процес розгортання протиріч і парадоксів, коли за драматизм таких відносин у рівній мірі несуть відповідальність і лідер, і пересічний громадянин.У дисертації наведено теоретико-експериментальне вирішення проблеми закономірностей, шляхів та ресурсів становлення політичного лідерства у разі, якщо субєктом політичного лідерства є управлінська еліта державного та регіонального рівнів. Традиційно політичне лідерство розглядається як атрибутивна характеристика лише політичного “лідера”. Політичне лідерство являє собою певний вид цілеспрямованої політичної діяльності лідера чи еліти, що виражається в прийнятті таких рішень і діянь, які позитивно впливають на процеси політичного та соціально-економічного розвитку суспільства в сьогоденні та майбутньому, а також у забезпеченні підтримки (легітимності) власної діяльності громадською більшістю. Аналіз історичної спадщини світової та вітчизняної політичної думки показав, що на всіх етапах розвитку людства постановка, інтерпретація та вирішення проблеми політичного лідерства залежало перш за все від способу вирішення двох фундаментальних проблем: а) відносин між народом і владою; б) усталеного для даної епохи рівня демократії.

Основний зміст роботи