Становлення парадигми фіскальної децентралізації державного управління у контексті забезпечення сталого розвитку України - Автореферат

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наукСвітова наука поступово напрацювала необхідний теоретичний базис, і зараз набуває актуальності розробка дієвих механізмів та інструментів забезпечення сталого розвитку, а також упровадження їх на практиці, що неможливо реалізувати без якісного та ефективного державного управління, яке посилює демократичні інститути, ліквідує нерівність можливостей доступу до суспільних благ, підвищує якість суспільних послуг і рівень життя населення. Можливості використання децентралізації для розширення людського потенціалу розкриваються через укріплення органів влади на місцях, розвиток самоуправління громадян, підвищення ролі неурядових інститутів. Згодом свій внесок у розробку фундаментального підходу до сталого розвитку країн світу зробили всесвітньо відомі вчені й практики Д.Медоуз, Г.Бундтланд, А.Бартлет, В.Томас, Г.Дейлі, М.Дайламі, А.Дарешвар, У.Тірск, Дж.Пандерс, В.Беренс, С.Шмідхейні, А.Печчеї, які актуалізували цю проблему, запропонували своє бачення шляхів її вирішення, надали практичні рекомендації та пропозиції щодо формування національних і регіональних стратегій сталого розвитку. Разом з тим існує обєктивна необхідність подальших досліджень впливу децентралізації фіскальних функцій держави на її соціально-орієнтований еколого-безпечний розвиток, недостатньо обґрунтованими вбачаються роль держави та інструментарій державної політики у сфері забезпечення сталого розвитку, актуалізується питання теоретичного обґрунтування парадигми децентралізації фіскальних функцій держави у контексті забезпечення сталого розвитку, а також розроблення практичних рекомендацій щодо її імплементації в сучасних умовах в Україні. Інформаційною базою дослідження стали Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Комітету Верховної Ради з питань бюджету, Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства екології і природних ресурсів України, Державного комітету статистики України, фактологічна інформація державних органів влади, широке коло вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, експертні оцінки, результати наукових досліджень Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, аналітичні й інформаційні матеріали Організації економічного співробітництва та розвитку, Програми розвитку Організації Обєднаних Націй, ряду міжнародних асоціацій, дослідницьких і рейтингових агенцій, аналітичні доповіді на електронних носіях, Інтернет-ресурси.У розділі 1 «Методологія дослідження фіскальної децентралізації як механізму підвищення ефективності управління національним господарством» досліджено теоретико-методологічні підходи до вивчення фіскальної децентралізації й еволюцію теоретичних положень щодо сутності державного регулювання доходів місцевих бюджетів, розкрито критерії та принципи розмежування витратних функцій держави між рівнями влади, а також організаційно-методологічні основи ефективності децентралізації державного управління економікою. Розширення структурної будови фіскальної децентралізації за рахунок виділенням таких ознак останньої, як напрямок (вертикальна і горизонтальна фіскальна децентралізація), походження (екзогенна й ендогенна), шлях розвитку (еволюційна та революційна), стан розвитку (статична і динамічна), форма (самофінансування, розширення місцевого оподаткування, перегляд системи міжбюджетних трансфертів, розвиток системи місцевих запозичень), напрямок розповсюдження фіскальної децентралізації (паралельна і селективна), дає змогу визначити найбільш прийнятну й оптимальну стратегію розвитку фіскальної децентралізації державного управління в Україні. У розділі 2 «Концептуальні основи сталого розвитку» досліджено еволюцію економічної теорії сталого розвитку, яка розглядається як домінантна ідеологія розвитку людської цивілізації у ХХІ столітті, проаналізовано особливості державного регулювання соціально орієнтованої екологічно безпечної економіки, систематизовано індикатори сталого розвитку, визначено роль місцевих органів влади у забезпеченні сталого розвитку. Запропоновано періодизацію еволюції економічної теорії сталого розвитку як альтернативу парадигмі економічного зростання, яка ігнорує екологічну небезпеку і базується на розвитку за екстенсивною моделлю, із виділенням чотирьох етапів: зародження теорії (XVIII ст.), її становлення (початок ХХ ст.), бурхливий розвиток (друга половина ХХ ст.) та практична імплементація на рівні держав, регіонів, галузей (ХХІ ст.), результатами яких стали фундаментальні та емпіричні дослідження, а також розробка цілого ряду міжнародних документів, що координують зусилля національних урядів на шляху до сталого розвитку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ