Становлення інноваційної освіти в Україні - Автореферат

Харківський національний університет імені В.Н. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукРобота виконана у Харківському національному університеті імені В.Н. Шеремет Ірина Іванівна, Харківський національний університет імені Герасіна Людмила Миколаївна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри соціології і політології кандидат соціологічних наук, доцент Захист відбудеться 29 вересня 2004 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 в Харківському національному університеті імені В.Н. З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Загальноосвітня школа часто потрапляла в дослідницький фокус різних суспільних наук - філософії, психології, соціології, педагогіки. Обєктом дослідження соціологів частіше виступає вища освіта, що пояснюється не тільки значущістю цієї освітньої ланки, але, можливо, і близькістю самих учених-соціологів до обєкта власних досліджень. На наш погляд, шкільна освіта сьогодні заслуговує ретельного соціологічного вивчення, бо переживає період розбудови, що повязаний зі зміною парадигми освіти. Основні стратегічні напрямки оновлення шкільної освіти, що були послідовно сформульовані в програмних документах розвитку освіти України (Державній національній програмі “Освіта: Україна ХХІ-го століття”, “Національній доктрині розвитку освіти”), знаходять своє практичне втілення в сучасній школі. Значний внесок у розвиток сучасної західної соціології освіти внесли Р.Цей підхід до розуміння інновацій названий у першому розділі роботи змістовним і прийнятий автором як основа для аналізу інновацій в освіті, що, в свою чергу, розуміються як цілеспрямовані зміни щодо вдосконалення освіти. Інноваційною ми вважаємо освіту, зміни в якій торкаються її підвалин (мети і загальної спрямованості розвитку, змісту, структури і способів управління освітою тощо), а впроваджувані інновації носять дифузний (тобто впроваджуються повсюдно), масштабний характер. Разом з тим, в науковій соціологічній літературі не приділялося достатньо уваги вивченню особливостей розвитку самої освіти як певної сфери життя, культури. У роботі підкреслюється, що основними агентами поля шкільної освіти є учні, батьки (та особи, що їх замінюють), педагогічні працівники, адміністративний персонал навчальних закладів, шкільні психологи, представники органів державного управління освітою. У полі шкільної освіти діють також інші механізми, а саме: механізм “сортування” (який здійснює відокремлення “освічених” та “неосвічених” завдяки наявності “ідеальної моделі” випускника школи, що легітимізована та відповідним чином стандартизована), механізм конвертації культурних капіталів в символічні (завдяки ньому стає можливим порівняння ступіня “освіченості” не тільки в полі освіти, а й за його межами) та механізм формалізації, що зрівнює (який дозволяє утворити єдиний ринок руху капіталів, адже надає однакову ціну власникам однакових символічних капіталів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ