Становлення нейрохірургії як клінічної дисципліни - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Робота виконана в НДІ нейрохірургії ім. акад. Науковий консультант доктор медичних наук, професор, академік РАН і РАМН Коновалов Олександр Миколайович, НДІ нейрохірургії ім. акад. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України, Головний нейрохірург МОЗ України Педаченко Євген Георгійович, ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. Захист відбудеться «15 » червня 2010 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.557.01 в ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад.Особливий інтерес представляє міжвоєнний період (1920-і-1930-і рр.), коли виникли системи підготовки нейрохірургічних кадрів і нейрохірургічні школи, створювалися нейрохірургічні відділення і клініки, товариства нейрохірургів, зявлялися спеціалізовані журнали. Не проводилося співставного вивчення спільних рис і особливостей становлення нейрохірургії у провідних країнах світу: Великобританії, Франції, Німеччині, Росії, СРСР, США, Канаді. Мета роботи - виявити дисципліноутворюючі чинники та за їх допомогою вивчити процес становлення нейрохірургії як клінічної дисципліни. Вивчити взаємовплив вітчизняної та зарубіжної нейрохірургії в період між Першої та Другою світовими війнами і довести, що саме в цей час нейрохірургія сформувалася як клінічна дисципліна. За результатами дисертації було зроблено понад 40 доповідей, в тому числі, на засіданнях Московського товариства нейрохірургів (Москва, 1997), Московського наукового товариства істориків медицини (Москва, 1999-2001, 2006), Велкомського інституту історії медицини (Лондон, 1997), історико-медичної лабораторії INSERM Unit 158 (Париж, 1999), І, ІІ і ІІІ зїздах КІМ (Москва, 1998, 2003, 2009), Міжнародній конференції з історії трепанації (Бірмінгем, 2000), Міжнародному симпозіумі з охорони здоровя міжвоєнного періоду в Європі (Росток, 2003); ІІ, IV, V, VI, VIII, IX, XI и XIII щорічних зустрічах Міжнародного товариства з історії нейронаук (Лейден, 1997; Цюріх, 1999; Провіденс, 2000; Кельн, 2001; Великий Віндзорський парк, 2003; Монреаль, 2004; Павія, 2006; Берлін, 2008), міжнародній конференції з інновацій у медицині (Манчестер, 2003); ІІІ зїзді нейрохірургів України (Алушта, 2003); І Балканському конгресі з історії медицини (Охрід, 2003); XXXIII-XLI Міжнародних конгресах з історії медицини (Глазго, 1994; острів Кос, 1996; Карфаген, 1998; Гальвестон, 2000; Стамбул, 2002; Метапонто, 2004; Будапешт, 2006; Мехіко і Пуебло, 2008), XXI-XXIII Міжнародних конгресах з історії науки та техніки (Мехіко, 2001; Пекін, 2005; Будапешт, 2009), ХХХ щорічній зустрічі Міжнародного товариства дитячих нейрохірургів (Кіото, 2002), III-V Всеросійських зїздах нейрохірургів (Санкт-Петербург, 2002; Москва, 2006; Уфа, 2009), VIII-X Всеросійських зїздах серцево-судинних хірургів (Москва, 2002-2004), семінарі відділу соціально-медичних досліджень університету МАКГІЛЛА, нейрохірургічній конференції Монреальського неврологічного інституту (Монреаль, 2005), сумісній зустрічі Товариства французьких нейрохірургів і Асоціації нейрохірургів Росії (Кани, 2006), конференції нейрохірургічної клініки Тулейнського університету (Новий Орлеан, 2008), 81-й щорічній зустрічі Американської асоціації історії медицини (Рочестер, 2008).В процесі дослідження використані відомості, які містилися в публікаціях з історії суспільства, науки та техніки, медицини та нейрохірургії. Однак ми не знайшли жодної публікації, метою якої були б вивчення та аналіз становлення нейрохірургії як клінічної дисципліни з позицій системного підходу до даної проблеми. Виявлені чинники становлення нейрохірургії як клінічної дисципліни відображають процес її становлення в провідних країнах світу (Росії, СРСР, Великобританії, Канаді, Франції, Німеччині), який за багатьох відмінностей, все ж таки, мав певні закономірності. Розглядаючи нейрохірургію як систему, що має власні історію, методологію, галузь науково-практичних інтересів, специфічні діагностичні та оперативні прийоми й інструменти, особливості підготовки кадрів тощо, ми виділили комплекс системоутворюючих чинників, які, в свою чергу, поділяли на окремі складові. До інституціонального чинника відносять такі компоненти становлення нейрохірургії як поява лідерів з власним стилем клінічної та наукової діяльності, створення ними хірургічних шкіл, системи підготовки кадрів, виникнення спеціалізованих відділень, кафедр та інститутів, професійних товариств і журналів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ