Становлення національної системи освіти в Україні: 1917-1920 рр. - Автореферат

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукДисертація виконана на кафедрі історії України Одеського державного економічного університету. Науковий керівник: МАЙСТРЕНКО ВАЛЕНТИНА ФЕДОРІВНА, кандидат історичних наук, доцент кафедра загальної економічної теорії Одеського державного економічного університету. ЧУМАК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ, кандидат історичних наук, доцент, декан історико-філологічного факультету Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. Захист відбудеться "17" листопада 1998 року о 14-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої рад К 05ю 01.13 при Одеському державному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Одеського державного університету ім.Сучасна соціальна практика світового рівня довела не лише підпорядкованість функціонуючих систем освіти суспільним умовам в конкретній державі, а й відкрила фундаментальну стратегічну залежність від освіти подальшої історії земної цивілізації, магістральні поступи якої (розуміння світу, суспільства, людини) здійснюються через освіту. Україна сьогодні - повноправний субєкт європейської політики, що засвідчує її культурний потенціал, який, в першу чергу, визначається рівнем освіченості, освіти. Вони здійснювались в межах Закону України "Про освіту", Концепції національної освіти, Концепції національного виховання. Реконструкція етапів становлення національної системи освіти в Україні у 1917-1920 рр. з метою внесення нового знання в історію освіти та історію України, що сприятиме з одного боку формуванню національної свідомості, а з другого - критичному ставленню до моделювання дійсності і перспектив в освітній галузі, зводить дану тему на рівень актуальних. Для досягнення поставленої мети вирізнено наступні завдання: простежити звязок між дореволюційним освітнім рухом та першими етапами перетворень в галузі освіти доби революції, розглянути наявні в тогочасній педагогіці (1917-1920 рр.) підходи до вирішення питання про націоналізацію освіти, зясувати причини поляризації населення України в питанні українізації освітньої галузі, вивчити рівень впливу владних структур на реорганізацію освітнього процесу, дослідити синхронність методичного, методологічного та структурного оновлення в освітній сфері, висвітлити недосліджене питання організованого учнівського руху: витоки, форми, характер впливу на становлення системи освіти, співставити випробувані у 1917-1920 рр. шляхи становлення освітньої системи в питаннях: соціального виховання, професійної освіти, управління, кадрової політики, визначити рівень свободи і залежності України від Росії у процедурі становлення системи освіти в 1919-1920 рр., акцентувати на причинах нереалізованості намічених планів за різнотипових владних структур, визначити рівень відповідності, пропагованих функціонуючими в Україні впродовж 1917-1920 років урядами, перспектив в галузі освіти внутрішнім та зовнішнім перетворенням в суспільстві.Гриценко в монографії "Нариси з історії школи в Українській РСР (1917-1965)" вдається до умовного поділу України доби революції на радянську (Харків) і Україну "захоплену буржуазно-націоналістичною Центральною радою". Мельниченка, в якій автор узагальнив і систематизував багатий фактичний матеріал, та, на жаль, зловживає тезою про невпинну творчу роботу комуністичної партії по встановленню системи освіти, про всеохоплюючу стратегічну залежність процесу від ідеологічних розробок В. Леніна. Історіографічний огляд, повязаний з проблемою становлення системи освіти в Україні в період національно-демократичної революції, доводить належний рівень уваги до неї з боку вчених і залежність рівня обєктивності авторів від загального історичного контексту (часу, в який написано те чи інше дослідження), що то звужував, то розширював можливості авторів до правдивої реконструкції процесу становлення системи освіти. У другому розділі "Ідея національної системи освіти у контексті революційних подій: 1917-1919 рр." через принцип поділу на параграфи розглянуто наступні питання: організований освітній рух: витоки, форми, характер впливу на перетворення в галузі освіти; поляризація громадських і політичних сил України у питанні українізації освітньої сфери; діяльність урядів по реформуванню освітньої системи: 1917-1919 роки. Змістом першого параграфа доведено концептуальну готовність (на момент революції) українських політично активних сил до перегляду функціонуючої системи освіти у напрямку до її націоналізації.Україні надавались, в цьому звязку, як певні свободи, так і реальні можливості, що викликало до життя суспільну необхідність - організований освітній рух, визначальною рисою якого було поєднання вимог політичного, економічного та професійного характеру: Всеукраїнська учительська спілка (1906 р.). Зміни тривали у двох напрямках: систематизація, українізація.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ