Визначення та характеристика головних особливостей інтегрального націоналізму Д. Донцова. Ознайомлення з ідеями державотворення та філософії історії В. Липинського. Дослідження специфіки становлення філософії в Україні радянської та пострадянської доби.
Інтегральний націоналізм Д.У служінні цій ідеї він йшов і "за Богом, і за Мамоною", еклектично використовуючи все те, що, на його думку, на цю ідею працює: філософські погляди античності і Нового часу; радикалізм російської революційної інтелігенції, що керувалася принципом "все або нічого", зокрема нечаївщини; практику більшовизму і фашизму; однобічне витлумачення історичних фактів; приписування іншим своїх думок і побажань; обгрунтування національної ідеї не реальними фактами життя України, а посиланнями на іноземні джерела. Донцов протиставляв націоналізм з ідеєю політичної нації - "нації, ідеалом і метою якої був би політичний державний сепаратизм, повним розривом з усякою Росією, а культурно - повне протиставлення цілому духовному комплексові Московщини; під оглядом соціяльних - негація соціалізму" (Донцов Д. Націоналізм. Донцов "розїждженому сумнівами розумові тієї інтелігенції, хитливому в своїх думках" протиставляв незнаючу сумніву віру в свою ідею, в свою Правду; літеплово - сентиментальній любові до "рідної неньки", любові спокою та ідилії - патос шевченкової, не роздвоєної "одної любові" до своєї нації, її великого минулого і її великого майбутнього; хитливій волі тієї інтелігенції, "нетвердій в путях своїх", задавленій в "обставини", тобто в ту чужу силу, яка їх створила, - безкомпромісний дух, примат його сили над силою матерії; євнухському реалізмові - ту містику, без якої всяка політика мертва, і містику, яка є джерелом життя нації та ЇЇ сили (див.: Там же. Будучи націоналізмом на моду лавочників (єврейське гасло "свій до свого") і на моді живучих од вівтарів "національної віри інтелігентів", він знаходить репрезентаторів серед людей озлоблених і егоцентричних (закоханих у собі), які своєю безсилою злобою все творче, життєздатне на Україні від України відганятимуть (див.: Липинський B. Для нього бути патріотом означало бажати всіма силами своєї душі створення людського, державного й політичного співжиття людей, що живуть на українській землі, а не мріяти про топлення в Дніпрі більшості своїх земляків; шукати задоволення не в тому, "щоб бути Українцем", а в тому, щоб було честю носити імя Українця; вимагати гарних і добрих учинків від себе, як від Українця, а не перш за все ненавидіти інших тому, що вони "не-Українці"; виховувати в собі насамперед громадянські, політичні, державотворчі риси: віру в Бога і послух Його законам, тобто духовні вартості, вірність, твердість, сильновольність, дисципліну, пошану до своєї традиційної влади.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
