Становлення народницької вітчизняної історіографії (середина ХІХ - початок ХХ століття) - Автореферат

“ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ” АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукОфіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент Ластовський Валерій Васильович, Київський національний університет культури і мистецтв, професор кафедри міжнародних відносин кандидат історичних наук Донік Олександр Миколайович, Інститут історії України НАН України, старший науковий співробітник відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. Захист відбудеться “21” січня 2011 р. о 11 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.053.02 в ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” за адресою: 08401, Київська область, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” (08401, Київська область, м. В диссертации утверждается, что именно Н.Костомарова следует считать основателем народнического течения, ведь ученый впервые стал доказывать, что основное содержание и направление исторического процесса определяет народ, а значит, он должен быть главным объектом исследования. Историки Российской империи считали государство единственной исторической силой и указывали на ущербность украинского народа, на его неспособность иметь собственное государство.Переосмислення українського минулого потребує всебічного аналізу розвитку історичної думки, що зобовязує зосередитись на вивченні поглядів окремих постатей, дослідженні напрямків, шкіл та течій, що існували у вітчизняній історичній науці. В умовах відродження сучасної вітчизняної історіографії, що відбувається в незалежній Україні, дослідників привертає наукова спадщина М.Костомарова, М.Максимовича, В.Антоновича, О.Лазаревського, Д.Яворницького, Д.Багалія, О.Єфименко, М.Довнара-Запольського, М.Грушевського. Однак, неабияку шкоду обєктивному вивченню їхньої творчості несуть спроби протиставити істориків “народників” і “державників”. Актуальним завданням сучасної вітчизняної історіографії залишається також звернення до біоісторіографічних досліджень, які дають змогу визначити роль окремих діячів у науковому та суспільно-політичному житті України. При дослідженні використовувався також порівняльно-історичний метод, який дав можливість прослідкувати розвиток наукових поглядів М.Костомарова, В.Антоновича, М.Грушевського, встановити їхні особливості та порівняти з тогочасними вітчизняними та зарубіжними течіями в історичній науці.У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено обєкт і предмет, окреслено хронологічні рамки, сформульовано мету та завдання, наукову новизну і практичне значення дисертації, наведено інформацію щодо результатів апробації дослідження. У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження” проаналізовано стан наукового розроблення проблеми та визначено джерельну базу дослідження. Аналіз наявних праць свідчить про відсутність цілісних наукових робіт, безпосередньо присвячених становленню народницької вітчизняної історіографії. Другий період представлено дослідженнями доби визвольних змагань і національного відродження 1917-1920-х рр. На розвитку історіографії відбилися процеси, що відбувалися в цей час у суспільно-політичному житті України. Особливої уваги заслуговує “Огляд української історіографії” Д.Дорошенка, погляди якого протягом тривалого часу в українській еміграційній історіографії вважалися майже канонічними.2 Вчений позитивно оцінював позицію істориків-народників, до яких відносив передусім М.Костомарова, В.Антоновича, М.Грушевського, щодо намагання обґрунтувати окремішність українського народу та довести безперервність його історичного розвитку.