Способи виявлення особливостей традицій навчання гри на скрипці, що існували в Україні. Характеристика струнно-смичкових інструментів. Аналіз етапів становлення професійного скрипкового мистецтва в Україні. Розгляд методики навчання школярів музики.
Становлення методики навчання гри на скрипці в Україні В умовах оновлення педагогічної парадигми, гуманізації освітньо-виховної системи, посилення уваги до духовності та рівня культури широкого загалу суспільства, проблема залучення до світу мистецтва кожного індивіду, починаючи з дитинства, хвилює вчених і практиків. В нашій країні залучення школярів до музики, зокрема - в процесі навчання гри на скрипці, є досить поширеним: класи скрипки існують у більшості ДМШ, ДШМ; систематично проводяться конкурси юних скрипалів міського, обласного, всеукраїнського рівнів; в центрах культури організуються камерні та скрипкові ансамблі тощо [3. Натомість ефективність занять із скрипалями-початківцями в значній мірі залежить від того, яким чином вони організуються, якими методами навчання володіє вчитель, наскільки йому вдається забезпечити успішність навчання свого вихованця, сформувати й утримати його інтерес до оволодіння виконавськими навичками. Питанням підготовки скрипалів до музикування присвячені чисельні праці фахівців, в числі яких - методичні праці М.Берлянчика, В.Григорьєва, Б.Которовича, В.Стеценка, З.Ядловської, Г.Шульпякова, навчальні посібники, спрямовані на цілеспрямовану організацію навчання юних інструменталістів (Н. Плахцінська, Л. Старюк, О.Станко, В.Якубовська). Києві, починаючи з другої половини 19 століття, не менш плідно працювали викладачі І.Водольський, О.Шевчик та їхні учні - І.Котек, А.Колаковський, М.Сикарда, М.Ерденко, Ю.Лясута, Д.Пекарський, музиканти наступних поколінь - В.Козін, І.Андрієвський, Б.Которович тощо.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
