Становлення і розвиток єврейської освіти в Україні (20-30 рр. ХХ ст.) - Автореферат

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРоботу виконано в Подільському державному аграрно-технічному університеті, м. Науковий керівник: ТРОНЬКО Петро Тимофійович, доктор історичних наук, професор, дійсний член НАН України, завідувач відділу регіональних проблем Інституту історії України НАН України, м. Офіційні опоненти: НИЧКАЛО Нелля Григорівна, доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України, Апарат Президії Академії педагогічних наук України, академік-секретар відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти, м. Захист відбудеться "20" березня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою:10008 м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка (10008 м.Їх метою є створення в Україні у найближчі роки та на перспективу життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення високих освітніх стандартів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу, який має загальнонаціональну цінність. Аналіз літературних та документальних джерел дає підставу стверджувати, що в історико-педагогічній науці ще й досі не здійснено комплексного дослідження проблем єврейської освіти в Україні у 20-30-х роках ХХ ст. Між тим, вивчення цієї проблеми дозволить побачити глибину процесів, що супроводжували організацію освіти євреїв в Україні у цей історичний проміжок часу, зясувати своєрідність побудови і змісту етнонаціональної школи, визначити роль і місце єврейської освіти у формуванні національної інтелігенції та національної єврейської культури. Концептуальні ідеї дослідження полягають у тому, що розвиток єврейської освіти на Україні у 20-30-х роках минулого століття розглядається нами у нерозривному звязку із соціально-економічними, суспільно-політичними процесами, що є складовими реалізації полікультурного підходу до національної освіти в добу незалежності України. На різних етапах наукового пошуку використовувалися положення закону України "Про освіту" та Національної доктрини розвитку освіти.У вступі обґрунтовано актуальність і наукову доцільність праці; визначено її об‘єкт, предмет, мету і завдання; викладено концептуальні ідеї історико-педагогічного пошуку; охарактеризовано джерельну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; подано інформацію про апробацію результатів дослідження. У першому розділі - "Теоретичні засади дослідження становлення і розвитку єврейської освіти як історико-педагогічна проблема" - здійснено аналіз архівних і літературних джерел, в яких висвітлюються головні аспекти розвитку єврейської освіти в Україні. Джерельну базу умовно поділено на десять комплексів: документи політичного керівництва, яке визначало спрямованість державної політики у національно-культурній сфері; законодавчі, нормативні та регламентуючі документи органів місцевого і загальнодержавного управління освітою національних меншин; звітна документація установ, закладів освіти, адміністративних структур, матеріали зїздів, нарад, конференцій громадських обєднань тощо; свідчення органів статистики різного рівня, що розкривають досліджувану проблему в динаміці; історико-педагогічні дослідження з проблем розвитку освіти; дисертаційні праці, які торкаються проблем єврейської освіти; навчально-методична література, яка дозволяє виявити особливості єврейського освітнього простору; спогади, мемуари працівників освіти; газетно-журнальні публікації, що збагачують дослідження фактологічними даними та регіональними особливостями; кримінально-слідчі справи репресованих освітян. Стан дослідженості науково-педагогічних засад розвитку і функціонування єврейської освіти в Україні можна поділити на три головних етапи: перший - 20-ті - середина 30-х років; другий - кінець 30-х - середина 80-х років; третій етап розпочався з кінця 80-х років і включає добу незалежності України. До першої половини 20-х років ХХ ст. у системі єврейських шкіл переважали чотирьохрічки (школи І-го концентру), а наприкінці 20-х років ХХ ст. зросла кількість шкіл ІІ-го концентру (семирічок).Виявлено, що зарубіжні і вітчизняні історики, особливо у добу незалежності України, досліджують історію етнополітики, зокрема освіти національних меншин. Однак кількість єврейських, німецьких, польських та інших шкіл продовжувала невпинно зростати, тому органами радянської влади було зроблено перший і важливий крок на шляху ліквідації системи національної освіти в Україні. У першій половині 1933 року було підписано договір УСРР і РСФРР щодо уніфікації систем освіти. Четвертий етап - (1933-1936 рр.) починається пленумом ЦК КП(б)У 1933 року, на якому було офіційно проголошено боротьбу з українським буржуазним націоналізмом й визначено завдання - ліквідувати "ухил" у націона

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ