Становлення і розвиток суспільного дошкільного виховання у Криму (друга половина ХІХ – початок ХХ століття) - Автореферат

Водночас аналіз науково-педагогічної літератури, дисертаційних досліджень свідчить, що цілісного дослідження процесу становлення і розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття здійснено не було. Наявність протиріччя між обєктивною потребою у використанні позитивних надбань щодо становлення дошкільної освіти у Криму і недостатнім рівнем їх вивченості, узагальненості в історико-педагогічній літературі й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження „Становлення і розвиток суспільного дошкільного виховання у Криму (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)”. До найважливіших із них відносимо: відсутність спрямованості державної політики Російської Імперії у галузі освіти на розвиток суспільного дошкільного виховання; денаціоналізацію виховання і навчання підростаючого покоління з боку Російського самодержавства; скасування кріпацтва і демократичні реформи системи освіти другої половини ХІХ століття; зростання активності жінок у боротьбі за свої права, що сприяло зародженню ідеї суспільного дошкільного виховання; зростання ринкових відносин та зайнятості жінок у суспільному виробництві зумовила необхідність у спеціальних закладах виховання і навчання дітей дошкільного віку; зростання самосвідомості і відповідно культурно-освітніх потреб населення, які насамперед виявлялись у необхідності підготовки дітей до школи, а також дитячої безпритульності, смертності, побутового дитячого травматизму внаслідок бездоглядності дітей; активна діяльність благодійних, суспільно-педагогічних організацій і приватних осіб щодо пропаганди суспільного дошкільного виховання, безпосередньої організації різних типів дошкільних закладів; зміна родинного устрою життя внаслідок розвитку капіталістичних відносин; брак педагогічної обізнаності батьків. Доведено, що у другій половині ХІХ - початку ХХ століття у Російській Імперії ставлення суспільства і уряду до суспільного дошкільного виховання було різним: з одного боку, стереотипні погляди на виховання дітей до школи як на суто сімейну справу - з боку держави, а з іншого, - потреба в установах дошкільного виховання у різних верствах суспільства (насамперед серед жінок, які працювали), активна діяльність громадсько-педагогічних організацій щодо відкриття різних типів закладів для дошкільників, швидкий розвиток наук про дітей дошкільного віку. Подано комплексний аналіз історії розвитку дошкільного виховання у Криму в означений історичний період; виокремлено типи дошкільних закладів у Криму в другій половині ХІХ - початку ХХ століття, відповідно до типології визначено їх мету, розкрито організаційно-змістові засади діяльності; розроблено періодизацію, згідно до якої конкретизовано провідні тенденції у розвитку суспільного дошкільного виховання у зазначений історичний період; висвітлено роль благодійних, медичних та громадсько-педагогічних товариств Криму щодо організації дошкільних закладів у другій половині ХІХ - початку ХХ століття; актуалізовано можливості творчого використання досвіду суспільного дошкільного виховання Криму другої половини ХІХ - початку ХХ століття у сучасних умовах.У дисертації вперше здійснено цілісний історико-педагогічний аналіз становлення і розвитку суспільного дошкільного виховання у Криму у другій половині ХІХ - початку ХХ століття. З політичних було виокремлено такі: - державна політика Російської Імперії у галузі освіти не була спрямована на розвиток суспільного дошкільного виховання; оскільки воно було відсутнє в офіційній структурі системи освіти; - денаціоналізація виховання і навчання підростаючого покоління з боку Російського самодержавства, яка активно завойовувала позиції в усіх сферах державного і суспільного життя України й інших національних регіонів Російської Імперії; - скасування кріпацтва і демократичні реформи системи освіти другої половини ХІХ століття призвели до зростання активності жінок у боротьбі за свої права, що, у свою чергу, сприяло зародженню ідеї суспільного дошкільного виховання. З-поміж соціально-культурних особливостей було виокремлено такі: зростання самосвідомості і відповідно культурно-освітніх потреб населення, які насамперед виявлялись у необхідності підготовки дітей до школи, а також дитячої безпритульності, смертності, побутового дитячого травматизму внаслідок бездоглядності дітей, фактична відсутність державного патронажу за діяльністю дошкільних закладів; активна діяльність благодійних, суспільно-педагогічних організацій і приватних осіб щодо пропаганди суспільного дошкільного виховання, безпосередньої організації різних типів дошкільних закладів; зміна родинного устрою життя внаслідок розвитку капіталістичних відносин; брак педагогічної обізнаності батьків.