Становлення і розвиток спадкового права в Україні - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАНауковий консультант: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, академік Академії наук Вищої школи України Дзера Олександр Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України Шевченко Ярославна Миколаївна, Інститут держави і права НАН України ім. Корецького, завідувач відділом проблем цивільного, трудового та підприємницького права доктор юридичних наук, професор, Фурса Світлана Ярославівна, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародного права доктор юридичних наук, професор, Заслужений дія науки і техніки України Харитонов Євген Олегович.Держава повинна створити таку систему цивільно-правових засобів, які б гарантували кожній фізичній особі право вільно розпоряджатися своїм майном на випадок смерті і право вільно набувати чи відмовлятися від спадщини. Зокрема застосування історичного методу дало можливість визначити основні етапи становлення і розвитку спадкового права; формально-логічний підхід дозволив зясувати систему принципів спадкового права та механізм їх реалізації; функціональний - встановити динаміку розвитку спадкових правовідносин і ефективність застосування норм спадкового права в нових економічних умовах розвитку. доведено, що формами здійснення засад загальноцивілістичних принципів справедливості, добросовісності і розумності в спадковому праві є оптимально відповідне їм визначення у встановленому законодавством порядку: а) кола осіб, які набувають право спадкування за законом і можливість зміни черговості при спадкуванні за законом; За відсутності спору між спадкоємцями чи іншими зацікавленими особами пропонується надати нотаріусу право вчиняти таку нотаріальну дію, як встановлення факту родинних звязків між особами, які претендують на спадщину, і спадкодавцем; доктринальне визначення поняття спадкоємця, згідно з яким спадкоємцями за заповітом і за законом є фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після його смерті, або які народилися після смерті спадкодавця внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технологій;Смерть спадкодавця є підставою для виникнення певних прав та обовязків не лише для спадкоємця, а й для інших осіб, які так чи інакше причетні до спадкування: відказоодержувачів; виконавців заповіту; кредиторів і боржників спадкодавця; державних органів, які зобовязані вжити заходів для охорони спадкового майна, управління ним та для інших осіб. Запропонована наступна концепція системи принципів спадкового права: 1) свобода волевиявлення спадкодавця і спадкоємців; 2) універсальність спадкового правонаступництва; 3) послідовність закликання до спадщини при спадкуванні за законом; 4) рівність спадкових часток при спадкуванні за законом, який полягає в тому, що спадкоємці однієї черги спадкують у рівних частках; 5) державно-правова охорона інтересів непрацездатних родичів і членів сімї заповідача; 6) сімейно-родинний характер спадкування. “Про спадкування за законом і за заповітом”, що розширив коло спадкоємців за законом та встановив черговість закликання до спадщини; Оскільки авторське право - особливий обєкт спадкового права, пропонується при спадкуванні за законом надавати спадкоємцям, які протягом пяти років проживали разом із спадкодавцем однією сімєю, переважне право перед іншими спадкоємцями на спадкування належних спадкодавцю виключних авторських прав щодо кожного твору в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. “Поняття заповіту та умови його дійсності” зясовується правова природа та умови укладання заповіту, пропонується визначення заповіту як особистого розпорядження фізичної особи щодо її майна і зобовязань, складене в передбаченій законом формі і посвідчене особами, зазначеними у законі, яке набуває чинності після її смерті, Заповіт повинен відповідати як загальним умовам дійсності правочину, так і спеціальним, наявність яких обумовлена його специфікою: між укладанням заповіту і настанням правових наслідків може пройти значний час і право на спадщину можуть набути окремі категорії спадкоємців за законом, умови заповіту можуть стати нездійсненними, обєкт заповідального розпорядження - вилученим з обігу та ін.У висновках викладені найважливіші наукові та практичні результати, що були отримані в процесі дослідження, зокрема: - правові відносини щодо спадкування майна носять міжгалузевий характер і обумовлюють необхідність їх регулювання не лише за допомогою цивільно-правових, а і конституційних норм.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ