Становлення і розвиток соціології мистецтва в Україні в 20-90-ті роки ХХ століття - Автореферат

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтвРобота виконана в Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Путро Олексій Іванович, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, завідувач кафедри суспільних наук Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Єсипенко Роман Миколайович, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, професор кафедри теорії, історії та практики культури кандидат історичних наук, доцент Новальська Тетяна Василівна Київський національний університет культури і мистецтв, доцент кафедри бібліотекознавства та інформаційних ресурсів Захист відбудеться 22.06.2006 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.850.01 у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв (01015, м.Це зумовлює необхідність не тільки більш ретельного дослідження історичного шляху становлення соціології мистецтва в Україні та виявлення його специфіки, але й визначення її періодизації, в тому числі і в окремих галузях (соціологія літератури, соціологія театру та ін.) та більш повного розкриття актуальних і для нашого часу ідей. В українській історичній науці особливо вагоме значення для визначення періодизації соціології мистецтва мають праці відомого дослідника І.В.Іваньо, а для розуміння становлення і розвитку соціології мистецтва в цілому і у її співвідношенні з мистецтвознавством - праці В.І.Гриба. Не дивлячись на наявність зазначених праць, залишається актуальним освоєння досвіду західної та радянської соціології мистецтва для осмислення методології дослідження і періодизації розвитку соціології мистецтва в Україні як основи визначення її специфіки, в тому числі і як галузевої соціології у її різновидах. В сучасній історії соціології мистецтва в Україні не вивченими залишаються процеси її становлення від протосоціології до інституалізації, формування структури і проблематики, специфіка галузевих соціологій та їх періодизація. Для розвязання поставлених завдань використовуються історико-аналітичний метод - при вивченні джерел та літератури, визначенні міри розвиненості окремих напрямків дослідження; історико-порівняльний метод - при розкритті спадкоємності періодів розвитку соціології мистецтва та специфіки соціологічних підходів у суміжних науках (естетиці, мистецтвознавстві та ін.); типологічний метод - для згрупування праць дослідників за певними ознаками; системно-структурний метод - для визначення цілісності формування соціології мистецтва в Україні та її окремих галузей.В центрі дослідження знаходиться література, присвячена основним концепціям становлення та розвитку соціології мистецтва та соціомистецьких підходів в Україні, починаючи з періоду протосоціології і до кін. У другому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження процесу розвитку соціології мистецтва”, що складається із 2-х підрозділів, розглядаються методологічні проблеми взаємозвязку соціології та історії, становлення соціології мистецтва та її предмета як методологічна основа дослідження історії розвитку соціології мистецтва в Україні. Значна увага приділяється обґрунтуванню взаємозвязку соціологічних та історичних досліджень та формуванню проблематики соціології мистецтва на перетині історії соціології і історичної соціології. В роботі показано, що реально відбувається не тільки рух історії, етнографії до соціології, але й поширення методів соціологічного дослідження на історичні дослідження. У роботі визначаються методологічні засади дослідження розвитку соціології мистецтва в Україні, етапи становлення соціології мистецтва на Заході і в СРСР, критерії сформованості соціології мистецтва, характер і зміст її міжпредметних звязків, її різновиди від філософсько-естетичної до галузевої соціології мистецтва, аналізуються існуючі визначення предмета соціології мистецтва і її концепції (Ю.М.Давидов, В.О.Конев, А.Л.Куклін, Л.І.Новожилова, Ю.В.Перов).Вивчення теоретико-методологічних засад і досвіду західної соціології мистецтва як основи дослідження соціології мистецтва в Україні, свідчить про її розвиток у руслі загальносоціологічних процесів руху від соціологічного підходу в мистецтвознавстві і естетиці до самостійної соціології мистецтва, в процесі якого формувався її предмет і категоріальна система, проходячи періоди редукціонізму, інституціонального підходу та емпіризму. Розкрито фундаментальний характер звязку цих напрямків з естетикою і мистецтвознавством та їх функції, історію і логіку визначення предмета соціології мистецтва та його підсистем і рівнів. Вихідним в аналізі розвитку соціології мистецтва в Україні визначається обєкт соціології мистецтва - соціально-художня сфера, а предметом - соціально-художня реальність, основою якої є система “художнє виробництво - художня потреба - художнє споживання”, в якій розгортається художня діяльність основних її субєктів (митець, публіка, критика) у взаємодії з інститутами художньої сфери, які й формують певний рівень художньої культури.

Основний зміст дисертації